НАРА — ЕТИМОЛОГІЯ

нора́ «заглиблення в землі, вирите тваринами як житло; [джерело]»

псл. nora, пов’язане з noriti «занурювати, топити», nuriti «тс.», *nеrti «поринати, топитися», nyrjati «ниряти»;
р. нора́, бр. нара́, др. нора, норя, п. nora, nura, ч. слц. nora, слн. [nora], стсл. нора;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виноря́тися «бити джерелом, витікати»
нори́стий «багатий джерелами»
нори́ти «рити нори»
нори́чка «тварина, що живе в норі»
но́рия «отвір у млиновому камені, в який сиплеться зерно»
норі́ти «бити джерелом»
но́ро «джерело»
норо́ха (збільш. від нора́)
нюра́ «джерело»
повино́рювати «повиривати (з землі)»
понористий «поритий, нерівний»
проно́ра «нора»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нара́ білоруська
нора давньоруська
норя давньоруська
nora польська
nura польська
nora праслов’янська
noriti «занурювати, топити» праслов’янська
nuriti «тс.» праслов’янська
*nеrti «поринати, топитися» праслов’янська
nyrjati «ниряти» праслов’янська
нора́ російська
nora словацька
nora словенська
нора старослов’янська
nora чеська

на́ри «поміст для спання»

походження не з’ясоване;
р. бр. на́ры, п. nary «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на́ры білоруська
nary «тс.» польська
на́ры російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України