НАПУХЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́хнути
псл. puxnǫti, очевидно, пов’язане з puxъ «пух»;
споріднене з лит. pū˜sti «дути, пучити», pūslėˊ «пузир», putà «піна», лтс. pusks «пучок, гроно», pušķis «букет, пучок; китиця», норв. føуsa «надуватися», лат. pustula «пузир; пухир», гр. φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир», φυ̃σάω «дую, сурмлю», вірм. p‛uk‛ «дихання, подув», дінд. púṣyati «процвітає», puṣpam «квітка», pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток», pupphusaḥ «легеня», pupphulaḥ «здуття», puppuṭaḥ «опух піднебіння», phutrakōti «дме»;
іє. *peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути»;
спроба пов’язання з pukati «лопати, тріскати» (Machek ESJČ 498) потребує обґрунтування;
р. пу́хнуть, бр. пу́хнуць, др. пухнути, п. puchnąć «пухнути», puchać «дути», ч. puchnouti, слц. puchnút’, вл. puchać «дути; пихкати, пахкати», нл. puchaś «тс.», болг. пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю», пу́хна «тс.», пу́ша «палю; димлю», м. пуши «палить, димить», схв. пу́хати «дути; смердіти», слн. púhati «пирхати; дути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запу́хлий
ль
«товстун»
напу́хлий
о́пу́х
«пухлина»
опу́хлий
опу́хлина
«тс.»
попу́хлий
пухлени́на
«пухлина, опух»
пухлец
«котячі лапки, Antennaria dioica (L.) Gaertn.»
(бот.)
пухлечка
«опух»
пу́хлий
пу́хлики
«зборки на рукаві або на комірі сорочки»
пухли́на
пухлини́на
«пухлина; печінка домашньої птиці»
пухло́
«шлунок; печінка»
пухляк чорноголовий
«чорноголова синиця, Parus atricapillus L.»
(орн.)
пухлянка
«хвилівник звичайний, кірказон, Aristolоchia clematitis L.»
(бот.)
пухлятика
«фізаліс звичайний, Physalis alkekengi L.»
(бот.)
пухля́ти́на
«пухлина, опух; [(бот.) фізаліз Ме]»
пухля́чка
«печінка домашньої птиці»
пухни́й
«м’який, пухкий»
пу́хти
пухті́й
«гладка, неповоротка людина»
пухтя́
«тс.»
пу́ша
«опух, потовщення»
розпу́хлий
спу́хлий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́хнуць | білоруська |
| пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю» | болгарська |
| пу́хна «тс.» | болгарська |
| пу́ша «палю; димлю» | болгарська |
| puchać «дути; пихкати, пахкати» | верхньолужицька |
| p'uk' «дихання, подув» | вірменська |
| φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир» | грецька |
| φυ̃σάω «дую, сурмлю» | грецька |
| púṣyati «процвітає» | давньоіндійська |
| puṣpam «квітка» | давньоіндійська |
| pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток» | давньоіндійська |
| pupphusaḥ «легеня» | давньоіндійська |
| pupphulaḥ «здуття» | давньоіндійська |
| puppuṭaḥ «опух піднебіння» | давньоіндійська |
| phutrakōti «дме» | давньоіндійська |
| пухнути | давньоруська |
| *peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути» | індоєвропейська |
| pustula «пузир; пухир» | латинська |
| pusks «пучок, гроно» | латиська |
| pušķis «букет, пучок; китиця» | латиська |
| pū˜sti «дути, пучити» | литовська |
| pūslėˊ «пузир» | литовська |
| putà «піна» | литовська |
| пуши «палить, димить» | македонська |
| puchaś «тс.» | нижньолужицька |
| føуsa «надуватися» | норвезька |
| puchnąć «пухнути»«дути» | польська |
| puchać «пухнути»«дути» | польська |
| puxnǫti | праслов’янська |
| puxъ «пух» | праслов’янська |
| pukati «лопати, тріскати» | праслов’янська |
| пу́хнуть | російська |
| пу́хати «дути; смердіти» | сербохорватська |
| puchnút' | словацька |
| púhati «пирхати; дути» | словенська |
| puchnouti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України