НАМИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́ти
псл. myti;
споріднене з лит. máudyti «купати», лтс. maût «плавати», maudât «змивати», свн. muten «умиватися», дінд. mútram «сеча»;
іє. *mu-, *meu- «мити»;
р. мыть, бр. мыць, др. мыти, п. вл. myć, ч. mýti, слц. myť, нл. myś, болг. ми́я, м. мие, схв. мȕти, слн. míti, стсл. мыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вими́вина
вимо́їна
зами́тися
«тс.»
зми́тися
«швидко або непомітно піти, утекти»
ми́йка
«ганчірка для миття посуду»
ми́йник
«робітник, що займається миттям»
ми́йниця
«велика миска; [умивальник]»
ми́тель
«луг; тепла лужна вода для миття голови»
ми́тіль
«тс.»
ми́тка
«мийка»
ми́тниця
«прачка»
міє́нко
«син прачки»
мі́ївна
«дочка прачки»
мійка
«прачка»
мо́вниця
«лазня; ванна кімната»
мо́йка
«мийка»
мо́льниця
«вимоїна після дощу»
мо́тка
«мийка»
нами́в
намивни́й
невмива́ка
невми́ванець
незми́вний
обмива́льний
обми́вка
перемива́льниця
переми́вка
підми́в
підми́ла
«мул»
підми́тва
«підмивання; вода, якою підмивають»
поми́єць
«людина, що бабрається в помиях»
поми́ї
поми́йник
«людина, що займається виносом помий і брудною роботою; собака, що бабрається в помиях»
поми́йниця
«посуд для помий; [посудниця Нед]»
поми́ло
«вимите місце на березі»
поми́ток
«мийка»
поми́я
«вимоїна в березі»
промива́лка
промива́льний
промива́льник
про́ми́вка
промивна́
промивни́й
промо́їна
розми́в
розмива́ч
розми́вина
ро́змивки
«церемонія обмивання породіллі»
розми́вчастий
умива́лка
умива́льна
умива́льний
умива́льник
умива́льниця
умива́льня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мыць | білоруська |
| ми́я | болгарська |
| myć | верхньолужицька |
| mútram «сеча» | давньоіндійська |
| мыти | давньоруська |
| maût «плавати» | латиська |
| máudyti «купати» | литовська |
| мие | македонська |
| myś | нижньолужицька |
| myć | польська |
| myti | праслов’янська |
| мыть | російська |
| мȕти | сербохорватська |
| muten «умиватися» | середньоверхньнімецька |
| myť | словацька |
| míti | словенська |
| мыти | старослов’янська |
| mýti | чеська |
| maudât «змивати» | ? |
| *mu- | ? |
| *meu- «мити» | ? |
ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»
псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
іє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
митусе́м
«у різні боки»
(про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» | білоруська |
| ми́то «похило; навскіс» | болгарська |
| maiþms «подарунок» | готська |
| μοίτος «помста; подяка» | грецька |
| mḗthati «чергується» (mitháti) | давньоіндійська |
| митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) | давньоруська |
| mūto «змінюю» | латинська |
| mitus | латиська |
| mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] | польська |
| mitǫsь «взаємно» | праслов’янська |
| мите «поперемінне» | російська |
| с «валетом» | сербохорватська |
| митѫсь «взаємно» | старослов’янська |
| на́мито «упоперек, навскіс» | українська |
| усỳмит «тс.» | українська |
| митѣ «поперемінно» | українська |
| mьstь «помста» | ? |
| *mьzda «мзда» | ? |
| miêtus «заміна» | ? |
| *meit(h)- «змінювати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України