НАКИП — ЕТИМОЛОГІЯ

кипі́ти «клекотіти, вирувати від сильного нагрівання (про рідину); (перен.) виявлятися великою мірою»

псл. kypěti (‹іє. *kūp-) споріднене з лит. kūpeti «кипіти», лтс. kûpêt «диміти, куріти», дінд. kúpyati «гнівається, кипить гнівом», лат. сuріо «прагну, жадаю»;
можливий звʼязок з псл. *kopъtěti «коптіти»;
р. кипе́ть «кипіти», бр. кіпе́ць, п. kipieć, ч. kypěti, слц. kypieť «тс.», вл. kipić «сочитися, витікати», нл. kipjeś «кипіти», полаб. ťaipe «кипить», болг. кипя́ «киплю», м. кипи «кипить; грає, шумує (про вино)», схв. ки́пети «кипіти», слн. kipéti «тс.», стсл. кыпѣти «витікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кипʼяти́льний
кипʼяти́льник
кипʼяти́льня
кипʼяти́ння «піна під час кипіння»
кипʼятити
ки́пʼято́к
кипʼя́ч
кипʼя́чка «нафта»
ки́па «кипʼяток, окріп»
ки́пень
ки́пень «холод, мороз»
ки́питень «дуже великий холод»
ки́пінь «тс.; [точка кипіння Ж]»
ки́піть
кипо́к «тс.»
кипу́чий
на́кип
наки́пник «накип»
накипча́стий «наваристий» (про зерна)
прикі́пник «накип»
скипени́ти «скипʼятити»
ски́пень «лютий мороз»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіпе́ць білоруська
кипя́ «киплю» болгарська
kipić «сочитися, витікати» верхньолужицька
kúpyati «гнівається, кипить гнівом» давньоіндійська
*kūp- індоєвропейська
сuріо «прагну, жадаю» латинська
kûpêt «диміти, куріти» латиська
kūpėˊti «кипіти» литовська
кипи «кипить; грає, шумує (про вино)» македонська
kipjeś «кипіти» нижньолужицька
ťai̯pe «кипить» полабська
kipieć польська
kypěti (‹іє. *kūp-) праслов’янська
*kopъtěti «коптіти» праслов’янська
кипе́ть «кипіти» російська
ки́пети «кипіти» сербохорватська
kypieť «тс.» словацька
kipéti «тс.» словенська
кыпѣти «витікати» старослов’янська
kypěti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України