НАДІЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
наді́я
псл. naděja, похідне від основи інфінітива naděti (nadějati) «накладати, покладати», утвореного за допомогою префікса na- від дієслова děti «класти»;
р. наде́яться, бр. надзе́я, др. надѣятися, п. nadzieja, ч. naděje, слц. nádej, вл. nadźijа, nadźeć so, нл. naźeja, naźeś se, болг. наде́я се, м. [надея] «надія», схв. на́дати се, слн. nádejati se;
Фонетичні та словотвірні варіанти
знена́дійки
«зненацька»
надіва́тися
«надіятися»
наді́йний
наді́йсь
«мабуть, певно»
наді́сь
«тс.»
наді́ятися
обезнаді́яти
обнаді́яти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надзе́я | білоруська |
| наде́я се | болгарська |
| nadźijа | верхньолужицька |
| nadźeć so | верхньолужицька |
| надѣятися | давньоруська |
| надея «надія» | македонська |
| naźeja | нижньолужицька |
| naźeś se | нижньолужицька |
| nadzieja | польська |
| naděja | праслов’янська |
| naděti «класти» | праслов’янська |
| nadějati | праслов’янська |
| na- | праслов’янська |
| děti | праслов’янська |
| наде́яться | російська |
| на́дати се | сербохорватська |
| nádej | словацька |
| nádejati se | словенська |
| naděje | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України