НАД — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення компонента -dъ з елементом -d- в лат. sēd-, prōd-, red- (Фортунатов Samaveda-âranyaka-samhita 83; Младенов 321) або з гр. -ϑα, -ϑεν в ἄνωϑα «згори», ἄνωϑεν «тс.» (Meillet RÉS 9, 127) викликає сумніви;

можливо, що -dъ в обох випадках походить від іє. *dhē- «ставити, дівати»;

псл. nadъ;

похідне утворення від прийменника na, викликане впливом прийменника podъ «під»;

р. бр. болг. м. схв. над, др. надъ, п. ч. слц. вл. нл. слн. nad;

оді-;

усі форми з псл. otъ, форми з -д виникли за аналогією до над, під (под), пе́ред;

псл. otъ‹*ot зводиться до прислівника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»;

споріднене з лит. at-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «но-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. áti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «i», гр. ἔτι «ще, все ще», фріг. ἐτι;

р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. м. од, схв. од, ода, слн. od, стсл, отъ;

псл. naditi, nada;

вважається результатом злиття префікса na- з основою diti «класти», похідною від кореня *dhē-/dh- на ступені редукції;

р. [на́дить] «наварювати залізом (стертий сошник); точити (леміш, сошник)», болг. на́дя «доточую, подовжую», [нада] «стальне лезо інструмента», схв. нȁдити «гартувати; наварювати сталлю», нȁда «сталь», слн. náditi «гартувати; наварювати сталлю», náda «надставка, сталева надковка», [nádo] «тс.; сталь»;

запозичення з російської мови;

р. наст «тс.», ст. обнастывати «покривати», разнастити «розкрити» пояснюється як утворення з кореня, збереженого в прийменниках на, над (пор. цсл. сънадь «верх, поверхня»), і компонента -ст-, який зводиться до основи дієслова ста́ти (стоя́ти), іє. *sthā- (Фасмер III 47–48) або вважається суфіксом (КЭСРЯ 284);