НАГЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. naglú;

зіставляється з дінд. áñjaḥ (áñjasā) «прямо, несподівано, швидко, скоро», гот. anaks «раптово, швидко, відразу» і зводиться до іє. *оnogu̯-;

пов’язується ще з псл. snaga «сила» (Варбот Этимология 1964, 27–30);

виводиться також від прийменника na (Brugmann Grundriss II 1, 507; Holub–Кор. 238) або від основи *nōg-, пов’язуваної з іє. *nek-// nek’-, яка вбачається в словах на́взнак і под. (Топоров LP 8, 206–207);

викликає сумнів виведення (Brückner 353) від nagъ «голий», а також пов’язання (Tedesco Language 27/1, 15) з псл. ležati (*na-lьg-lъ), як і зіставлення (Machek ESJČ 388) з лтс. naguôt «швидко йти», naguôtiês (у Махека помилково nagties «швидко працювати»), які іншими авторами (Fraenkel 478) пов’язуються з лит. nãgas «ніготь, кіготь», лтс. nagas «руки; руки й ноги»;

р. на́глый «нахабний», бр. [на́глы] «раптовий», др. нагло «швидко, скоро, негайно», п. нл. nagły «раптовий, несподіваний, спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий», ч. náhlý «швидкий, раптовий, наглий», слц. náhly «тс.; спішний», вл. nahły «наглий, обривистий, поривчастий», болг. на́гъл «нахабний», м. нагло «швидко, різко, нагло», схв. нāгао «спішний, швидкий, раптовий», слн. nágel «тс.; несподіваний», стсл. наглъ «несподіваний; необачний»;

результат переосмислення форми на́гло «раптово» як на́го «голо» і наступної контамінації обох форм;