НАГЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

на́глий «раптовий, несподіваний; спішний; прудкий; [настійний]»

псл. naglú;
зіставляється з дінд. áñjaḥ (áñjasā) «прямо, несподівано, швидко, скоро», гот. anaks «раптово, швидко, відразу» і зводиться до іє. *оnogu̯-;
пов’язується ще з псл. snaga «сила» (Варбот Этимология 1964, 27–30);
виводиться також від прийменника na (Brugmann Grundriss II 1, 507; Holub–Кор. 238) або від основи *nōg-, пов’язуваної з іє. *nek-// nek’-, яка вбачається в словах на́взнак і под. (Топоров LP 8, 206–207);
викликає сумнів виведення (Brückner 353) від nagъ «голий», а також пов’язання (Tedesco Language 27/1, 15) з псл. ležati (*na-lьg-lъ), як і зіставлення (Machek ESJČ 388) з лтс. naguôt «швидко йти», naguôtiês (у Махека помилково nagties «швидко працювати»), які іншими авторами (Fraenkel 478) пов’язуються з лит. nãgas «ніготь, кіготь», лтс. nagas «руки; руки й ноги»;
р. на́глый «нахабний», бр. [на́глы] «раптовий», др. нагло «швидко, скоро, негайно», п. нл. nagły «раптовий, несподіваний, спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий», ч. náhlý «швидкий, раптовий, наглий», слц. náhly «тс.; спішний», вл. nahły «наглий, обривистий, поривчастий», болг. на́гъл «нахабний», м. нагло «швидко, різко, нагло», схв. нāгао «спішний, швидкий, раптовий», слн. nágel «тс.; несподіваний», стсл. наглъ «несподіваний; необачний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зна́гла
на́гле
на́гли́ти «квапити, підганяти»
на́гло
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на́глы «раптовий» білоруська
на́гъл «нахабний» болгарська
nahły «наглий, обривистий, поривчастий» верхньолужицька
anaks «раптово, швидко, відразу» готська
áñjaḥ «прямо, несподівано, швидко, скоро» (áñjasā) давньоіндійська
áñjasā давньоіндійська
áñjasā давньоіндійська
нагло «швидко, скоро, негайно» давньоруська
*оnogȗ- індоєвропейська
*nōg- індоєвропейська
*nek-//nek'- індоєвропейська
naguôt «швидко йти» латиська
naguôtiês (у Махека помилково nagties «швидко працювати») латиська
nagas «руки; руки й ноги» латиська
nãgas «ніготь, кіготь» литовська
нагло «швидко, різко, нагло» македонська
nagły «раптовий, несподіваний, спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий» нижньолужицька
nagły «раптовий, несподіваний, спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий» польська
naglъ праслов’янська
snaga «сила» праслов’янська
nagъ «голий» праслов’янська
ležati (*na-lьg-lъ) праслов’янська
на́глый «нахабний» російська
нâгао «спішний, швидкий, раптовий» сербохорватська
náhly «тс.; спішний» словацька
nágel «тс.; несподіваний» словенська
наглъ «несподіваний; необачний» старослов’янська
на́взнак українська
náhlý «швидкий, раптовий, наглий» чеська

на́глий «голий»

результат видозміни форми на́гий «тс.» під впливом на́глий «раптовий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на́гий «тс.» українська
на́глий «раптовий» українська

сна́га́ «сила»

псл. snaga «сила»;
загальноприйнятого пояснення не має;
пов’язується з псл. snovati, osnova «снувати, основа», іє. *snō(u)-/snā- (Младенов 596–597) або з snad- «можливість, легкість» (Brückner 504; Holub–Kop. 343);
заслуговує на увагу зіставлення з на́глий, псл. naglъ (Варбот Этимология 1964, 28–30) і далі з лит. nõgis «мені хочеться» (Machek ESJČ 564);
зіставлення з гр. νήχω «пливу», νάω «течу», лат. nō «плаваю», дінд. snā́ti, snāyatē «купається» (Младенов тж) непереконливі;
р. [сна́га] «сила», [сна́жный] «здоровий, сильний», бр. [снага́] «змога, сила», п. ст. snażyć się «старатися», ч. слц. snaha «зусилля, прагнення», болг. м. сна́га «тіло, стан, тулуб», схв. сна́га «сила; [чистота; тіло]», слн. snága «чистота», р.-цсл. снага «успіх, діяльність», стсл. снага «прагнення, зусилля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́снага
ви́снажений
ви́снаження
ви́снажити
висна́жли́вий
висна́жни́й
насна́га
насна́жити
снажни́й «сильний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
снага́ «змога, сила» білоруська
сна́га «тіло, стан, тулуб» болгарська
νήχω «пливу» грецька
snā́ti давньоіндійська
*snō(u)-/snā- або з snad- «можливість, легкість» індоєвропейська
«плаваю» латинська
nõgis «мені хочеться» литовська
сна́га «тіло, стан, тулуб» македонська
snażyć się «старатися» польська
snaga «сила» праслов’янська
snovati праслов’янська
naglъ праслов’янська
сна́га «сила» російська
снага «успіх, діяльність» русько-церковнослов’янська
сна́га «сила; [чистота; тіло]» сербохорватська
snaha «зусилля, прагнення» словацька
snága «чистота» словенська
снага «прагнення, зусилля» старослов’янська
сна́жный «здоровий, сильний» українська
snaha «зусилля, прагнення» чеська
osnova «снувати, основа» ?
на́глий ?
νάω «течу» ?
snāyatē «купається» ?
snażyć się «старатися» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України