НАБУХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з румунської мови;

рум. buhás «ялина з опущеними на землю гілками; [невелика, квола ялинка з густими гілками]», [buhăşie] «хаща, гущавина з невеликих ялинок» походять, мабуть, від болг. бу́хвам «буйно розростатися; підійматися (про тісто)» або пов’язаного з ним бухла́т «розложистий; пишний (про гілки)», споріднених з укр. бу́хнути, набуха́ти;

сумнівніше протилежне виведення румунського слова від українського, яке необґрунтовано пов’язується з якимось турецьким (Сrânjală 225);

непереконливе зближення з рум. búfniţă «сова, пугач» на підставі гаданої схожості скуйовдженого пір’я на голові цих птахів з хащами (Tiktin І 235, 236) або búhă «тс.» (Scheludko 128);

рум. buháv «розбухлий», етимологічно споріднене з buhás, неправильно зближується (Cihac 31, 208) з puf, що походить від сл. puхъ;

псл. bux-‹*bous-;

пов’язується з псл. buxati «ударяти»;

споріднене з свн. bûs «надутість, припухлість», нвн. bausen «набухати», Bausch «випуклість»;

іє. *b(h)ōus-, b(h)ūs- «пухнути, набрякати», очевидно, пов’язане з *bheu-: *bhou-: *bhū: «рости, напухати»;

р. бу́хнуть, ч. nabouchaný «огрядний», болг. Бу́хна «розростатись, сходити» (про тісто), схв. на́бухнути «набухати», слн. [búhniti] «тс.»;

результат афективного розширення і видозміни значення основи набу́хати «занадто багато налити, накласти», аналогічний до [набе́хтатися];

бр. [набахту́риць] «жадібно напитися; надмірно налити», [набухто́риць] «надмірно налити», [набухто́рицца] «жадібно, надмірно напитися»;