НАБУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
набува́ти «назувати»
результат контамінації форм [обува́ти] і назува́ти (морфологічного перерозкладу форми об-увати → о-бувати з приєднанням префіксального б- до кореня і осмисленням початкової частини префікса об- як цілого префікса о- та наступної зміни цього о- префіксом на-);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
обува́ти (морфологічного перерозкладу форми об-увати → о-бувати з приєднанням префіксального б- до кореня і осмисленням початкової частини префікса об- як цілого префікса о- та наступної зміни цього о- префіксом на-) | українська |
назува́ти | українська |
набу́ти «придбати»
своєрідне похідне утворення від дієслова бу́ти, паралельне до нажи́ти від жи́ти, властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську з польської;
пор. більш закономірне утворення з тим самим значенням від основи фактитива baviti до byti у південнослов’янських мовах: болг. наба́вя «придбаю», м. набави «придбає», схв. нàбавити «придбати», слн. nabáviti «тс.»;
пор. також збереження більш закономірного значення у р. [набыть] «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших»;
бр. набыць «придбати», п. nabyć, ч. nabýti, вл. Nabyć, нл. nabyś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
набува́льник
набува́ти
набува́ч
набу́ток
«костюм»
набуття́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
набы́ць «придбати» | білоруська |
наба́вя «придбаю» | болгарська |
nabyć | верхньолужицька |
набави «придбає» | македонська |
nabyś «тс.» | нижньолужицька |
nabyć | польська |
набы́ть «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших» | російська |
нàбавити «придбати» | сербохорватська |
nabáviti «тс.» | словенська |
бу́ти | українська |
нажи́ти | українська |
жи́ти | українська |
nabýti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України