МІХ — ЕТИМОЛОГІЯ

міх «мішок; вичинена шкура; пристрій для нагнітання повітря; бурдюк»

псл. *měхъ «міх»;
споріднене з лит. máišas «мішок», лтс. máiss «тс.», прус. moasis «ковальський міх; піддувало», двн. meisa «прилад для носіння вантажу на спині», дінд. meṣáḥ «баран, шкура»;
іє. *moiso-s «вівця; міх»;
р. мех «хутро; бурдюк; піддувало», бр. мех «мішок», др. мѣхъ «шкура; мішок», п. miech «мішок; піддувало», ч. měch «міх; піддувало; бурдюк», слц. mech «тс.; мішок», вл. нл. měch «тс.», болг. мех, мях «бурдюк (для рідини); міх», м. мешина «бурдюк; міх (волинки)», схв. мȇх «тс.», слн. méh «шкура; міх; мішок», стсл. mѣхъ «міх, бурдюк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

міхови́на «тканина для мішків»
міховник «хутровик»
міхува́тий «мішкуватий»
міше́чний
міше́чник «спекулянт, що перевозить продукти в мішках»
мішечництво
мішкове́
мішкови́на «тканина для мішків»
мішкува́тий
мішо́к «лантух; [міх для роздування; шкіряний бурдюк Ж; вид рибальської сітки Дз»
міща́
міщу́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мех «мішок» білоруська
мех болгарська
měch «тс.» верхньолужицька
meisa «прилад для носіння вантажу на спині» давньоверхньонімецька
meṣáḥ «баран, шкура» давньоіндійська
мѣхъ «шкура; мішок» давньоруська
*moiso-s «вівця; міх» індоєвропейська
máiss «тс.» латиська
máišas «мішок» литовська
мешина «бурдюк; міх (волинки)» македонська
měch «тс.» нижньолужицька
miech «мішок; піддувало» польська
*měхъ «міх» праслов’янська
moasis «ковальський міх; піддувало» прусська
мех «хутро; бурдюк; піддувало» російська
мȇх «тс.» сербохорватська
mech «тс.; мішок» словацька
méh «шкура; міх; мішок» словенська
mѣхъ «міх, бурдюк» старослов’янська
мях «бурдюк (для рідини); міх» українська
měch «міх; піддувало; бурдюк» чеська

меши́ни «штани з овчини»

запозичення з молдавської і румунської мов;
молд. меши́нэ (рум. meşină) «овеча шкіра», меши́нь (meşíni) «штани з овчини» походять від тур. meşin «вичинена шкіра; сап’ян», яке зводиться до перс. mešin «тс.», похідного від mēš «вівця, баран», спорідненого з псл. měхъ, укр. міх;
р. [меши́на] «хутро, шкурка, груба шкіра», болр. [меши́н] «вичинена шкіра», [меши́на] «сап’ян», м. мешин «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

миши́на «тонкий сап’ян; сап’янові черевики; штани з овчини»
миши́ни
муши́ни «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мешин «тс.» македонська
меши́нэ «овеча шкіра» (рум. meşină) молдавська
mešin «тс.» перська
měхъ праслов’янська
меши́на «хутро, шкурка, груба шкіра» російська
meşin «вичинена шкіра; сап’ян» турецька
міх українська
меши́на «сап’ян» українська
меши́нь «штани з овчини» (meşíni) ?
mēš «вівця, баран» ?
меши́н «вичинена шкіра» ?

міщу́л «мішок; мішечок для сиру»

похідне утворення від міх (мішок), очевидно, зближене з молдавськими означеними формами іменників на -ул;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
міх (мішок) ?
ул ?

мох «спорова рослина без коріння і квітів; [мохове болото Ч; пух МСБГ; начоси овечої вовни; відходи прядива під час ткання О» (бот.)

псл. mъхъ, mохъ (?);
споріднене з лит. mũsas (mùsos) «пліснява», двн. mos «мох, болото», лат. muscus «мох», сірл. mūr «мул»;
іє. *mu-/meu- «вогкий; трухлявий; брудний»;
р. мох (род. в. мха і мо́ха), бр. мох, др. мъхъ, п. ч. нл. mech, слц. mach, вл. moch, болг. мъх, м. мов, схв. мȃх, мȁх, слн. máh, етсл. мъχъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замші́ти «покритися мохом, замшитися»
зімхо́вий «пуховий»
имшени́к «тс.»«лишайник»
имши́нє «мох»
імхо́вий «моховий»
імше́дь «тс.; мох»
імши́ти «тс.»
міх «мох»
моха́стий «порослий мохом»
мохна́вий «мохнатий»
мохна́тий
мохна́тіти «обростати, покриватися мохом, [пухом]»
мохна́чка «багнувате поле О; миша Ж»
мохня́к «мохове болото»
мохова́тий «злегка покритий мохом»
моховець «лишайник, Lichen»
мохови́к «мохове болото; поляна, вкрита мохом»
мохови́на
моховиння «мох» (зб.)
мохови́тий
мохови́чка «поляна, вкрита мохом»
мохови́ще «мохове болото Ч; місце, де багато моху Ж»
мохо́вник «тс.»
мошеричо́к «острівець на озері»
моши́стий «порослий мохом»
мошки́
мо́шник
мошни́на «поляна, вкрита мохом»
мошня́к
мошо́к «тс.»
мух «тс.»
мшади «лишайники, Lichenes DC.» (бот.)
мшани́к «приміщення для зимівлі вуликів з бджолами, утеплене мохом»
мши́ти «конопатити мохом»
мши́тися «густо рости подібно до моху, ставати мохнатим»
обімши́ти «обкласти мохом»
омохті́ти «обрости мохом»
омоше́ний «покритий пухом»
омша́ни́к
омша́р «місце, заросле мохом»
омша́рина «тс.»
омши́ти «покрити мохом Ж; законопатити мохом дерев’яні стіни»
по́мша «вид моху, Jungermannia»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мох білоруська
мъх болгарська
moch верхньолужицька
mos «мох, болото» давньоверхньонімецька
мъхъ давньоруська
*mu-/meu- «вогкий; трухлявий; брудний» індоєвропейська
muscus «мох» латинська
mũsas «пліснява» (mùsos) литовська
мов македонська
mech нижньолужицька
cлц. mach нижньолужицька
mech польська
cлц. mach польська
mъхъ праслов’янська
мох (род. в. мха і мо́ха) російська
мȃх сербохорватська
mūr «мул» середньоірландська
máh словенська
мȁх українська
mech чеська
cлц. mach чеська
mохъ (?) ?
мъχъ ?

пухи́р «наповнене рідиною хворобливе здуття на шкірі; пузир; міхур»

псл. puxyrь, puxоrь, утворене за допомогою суфіксів -yrь, -orь від основи дієслова puxnǫti «пухнути»;
пор. як словотворчі паралелі пузи́р, [міхи́р] «міхур», утворені від пу́зо, міх;
п. pęcherz «пузир, міхур; пухир; булька», ч. puchýř «пузир, міхур», слц. puchor «пташиний шлунок», вл. pucheŕ «пузир, пухир», нл. puchoŕ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

піху́р
пухири́стий
пухи́рник «вид водяної рослини, Utricularia L.» (бот.)
пухирнико́ві
пухирча́стий
пухи́рчатий
пухиря́
пухі́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pucheŕ «пузир, пухир» верхньолужицька
puchoŕ «тс.» нижньолужицька
pęcherz «пузир, міхур; пухир; булька» польська
puxyrь праслов’янська
puxоrь праслов’янська
puxnǫti «пухнути» праслов’янська
puchor «пташиний шлунок» словацька
міхи́р «міхур» українська
пу́зо українська
міх українська
puchýř «пузир, міхур» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України