МІСЯЦІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *mēns-, *mēs-, що вважається пов’язаним з *mē- «міряти»;

споріднене з лит. menuo, menesis «місяць», гот. mēna, лат. mēnsis, гр. μήν, дінд. māḥ, masaḥ «тс.»;

псл. měsęcь;

р. бр. ме́сяц, др. мѣсяць, п. miesiąc, ч. měsíc, слц. mesiac, вл. měsac, нл. mjasec, болг. м. ме́сец, схв. мȅсēц, мjȅсēц, слн. mésec, стсл. мѣсѧць;

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Menstruatión, англ. фр. menstruation, нлат. menstruatio утворено від дієслова лат. menstruāri «менструювати», пов’язаного з menstruum «менструація», похідним від mēnsis «місяць; менструація», спорідненого з псл. měsęcь, укр. мі́сяць;

р. болр. менструа́ция, бр. менструа́цыя, п. menstruacja, ч. menstruace, слц. menštruácia, вл. menstruacija, м. схв. менструа́цujа, слн. menstruácija;

гр. μηναĩον «тс.», букв. «місячне», мн. μηναĩα пов’язане з μήν «місяць», спорідненим з гот. menoþs, mena, лат. mēnsis, псл. měsęcь «тс.», укр. мі́сяць;

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;

р. мине́я, бр. міне́я, др. минея, ч. слц. mineja, болг. мине́й, схв. мùнēj, слн. minej, стсл. МИНΕга, МИНΕЙ;

перенесення назви на редьку зумовлене загальною подібністю її до лунарії;

похідне утворення від мі́сяць, можливо, зумовлене впливом латинської наукової назви lunaria, похідної від luna «місяць»;

назва зумовлена подібністю плодів лунарії до серпа місяця;

п. miesiącznica, ч. měsíčnice, слц. mesačnica, вл. měsačnica «тс.»;

псл. luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга»;

споріднене з прус. lauxnos «зірки», лат. lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця», сірл. lūan «світло, місяць», далі з ав. raōχšna «блискучий, сяючий», свн. liehsen «ясний», гр. λύχvoς «світильник», вірм. Іusin «місяць», а також з р. луч, дінд. rōcaḥ «світло», ав. raōčah- «світло, блиск»;

іє. *louksnā, форма жін. р. прикметника *louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий», похідного від *leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий»;

як назва місяця іє. *louksnā виникло в результаті табуїстичної заміни давнішої назви іє. *mēns-, звідки псл. *mesęcь, укр. мі́сяць;

заборона вживання первісної назви грунтувалася на віруванні про магічні властивості місяця;

р. луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]», [лунь] «тьмяне світло», [луни́ть] «розвиднятися; кидати тьмяний відблиск», бр. [луна́] «невелика хмарка», [лунь] «хмара», др. луна «місяць (планета)», п. łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]», ч. luna «місяць», ст. luna «промінь, світло, відблиск; місяць», слц. luna «місяць», полаб. lau̯nə, lai̯nə, болг. луна́, м. луна, схв. лу́на, [lūnȁ] «тс.», [lȗna] «райдуга», слн. lúna «місяць», стсл. лоуна «тс.»;

запозичення з французької мови;

фр. semestrе «півріччя; шестимісячний» походить від лат. sēmēstrіs (*secsmenstris) «шестимісячний», утвореного з основ числівника sex «шість», спорідненого з псл. šestь, укр. шість, та іменника mēnsis «місяць», спорідненого з псл. *měsęcь, укр. мі́сяць;

р. бр. семе́стр, п. ч. semestr, слц. вл. semestеr, болг. семе́стър, м. семестар, схв. сèместар, слн. seméstеr;