МІРТ — ЕТИМОЛОГІЯ
мирт «південна вічнозелена рослина, Myrtus L.» (бот.)
через посередництво латинської мови (лат. myrtus, murtus) запозичено з грецької;
гр. μύρτος «миртове дерево» вважається словом семітського походження;
р. болр. мирт, ми́рта, бр. мірт, п. mirt, [mirta, myrta], ч. слц. вл. нл. myrta, м. ми́рта, схв. мȗрта, слн. mírta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́рта
«тс.»
мирто́вий
миртові
міртови́на
«миртове дерево»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мірт | білоруська |
| myrta | верхньолужицька |
| μύρτος «миртове дерево» | грецька |
| ми́рта | македонська |
| myrta | нижньолужицька |
| mirt | польська |
| мирт | російська |
| мȗрта | сербохорватська |
| mírta | словенська |
| ми́рта | українська |
| mirta | українська |
| myrta | українська |
| myrta | чеська |
| мирт | ? |
| myrta | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України