МУТИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»
псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мут
«хаос, сум’яття»
заму́та
«тс.»
замутні́лий
мут
«муть»
му́тва
«сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище
«мул, осад»
му́тлавиця
«дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник
«мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во
«в’яло, поволі»
мутня́к
«каракатиця, Sepia»
(зоол.)
мутува́ти
«мутити»
муть
незаму́тний
«незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний
«тс.»
о́мут
«вир»
перемути́ти
«схвилювати»
промути́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муці́ць | білоруська |
| мъ́тя | болгарська |
| mucić | верхньолужицька |
| мутити «хвилювати, тривожити» | давньоруська |
| мати | македонська |
| muśiś | нижньолужицька |
| mącić | польська |
| *mǫtiti «мутити» | праслов’янська |
| му́тити | сербохорватська |
| mútiť | словенська |
| motíti | словенська |
| мѫтити | старослов’янська |
| moutiti | чеська |
| *męsti «тс.» (‹*mętti) | ? |
| мути́ть | ? |
манта́чка «брусок для гостріння коси»
запозичення з литовської мови;
лит. meñtė «лопатка; кельма», mente, [menčià] «тс.», mentelė «точило, брусок для гостріння» пов’язані з mesti «замішувати, забовтувати», спорідненим з псл. męsti «мішати; місити», mǫtiti «мутити», укр. сум’я́ття, мути́ти;
р. [манта́чка, манто́чка] «мантачка», [манта́чить] «мантачити», [манти́ть] «тс.», бр. мянта́шка «мантачка», [мянту́шка, мянта́, ме́нта] «тс.», мянта́шыць «мантачити», мянці́ць «тс.», п. [mienta] «пристосування для гостріння коси»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манта́чити
«гострити (косу мантачкою)»
манта́шка
манту́шка
мента́чка
мента́шка
менти́ло
«тс.»
менту́шка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мянта́шка «мантачка» | білоруська |
| meñtė «лопатка; кельма» | литовська |
| mienta «пристосування для гостріння коси» | польська |
| męsti «мішати; місити» | праслов’янська |
| манта́чка | російська |
| сум'я́ття | українська |
| манто́чка «мантачка» | українська |
| манта́чить «мантачити» | українська |
| манти́ть «тс.» | українська |
| мянту́шка | українська |
| мянта́ | українська |
| ме́нта «тс.» | українська |
| мянта́шыць «мантачити» | українська |
| мянці́ць «тс.» | українська |
| mente | ? |
| menčià «тс.» | ? |
| mentelė «точило, брусок для гостріння» | ? |
| mesti «замішувати, забовтувати» | ? |
| mǫtiti «мутити» | ? |
| мути́ти | ? |
мо́торошний «який викликає почуття страху»
можливо, пов’язане з мути́ти;
неясне;
р. [мо́торный] «нестерпний, огидний, набридливий», му́торный «неприємний, тривожний», [мо́тросно] «сумно, нудно», [мото́ри́ть] «нудити, мутити», [муто́рить] «тс.», бр. мо́ташны «нудотний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мо́торочно
«сумно, гірко»
моторо́шно
«страшно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ташны «нудотний» | білоруська |
| мо́торный «нестерпний, огидний, набридливий» | російська |
| му́торный «неприємний, тривожний» | українська |
| мо́тросно «сумно, нудно» | українська |
| мото́ри́ть «нудити, мутити» | українська |
| муто́рить «тс.» | українська |
| мути́ти | ? |
о́му́т «ковбаня; вир»
псл. omǫtъ, пов’язане з (о-)mǫtiti «(за-)мутити», укр. мути́ти;
р. о́мут «ковбаня, вир; [яма, заповнена водою; заросле мохом болото; невелике озеро; річкова затока, тихе місце в річці]», бр. [аму́т, во́мут] (з р.), п. odmęt «вир, безодня; каламутна вода», ст. męt «тс.», цсл. омѫтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́мут
во́муть
во́тмут
о́бмут
ому́ть
о́тмут
«тс.; глибоке місце в річці; глибоке місце при повороті річки; невелике гниле озеро в лісі; заросле озеро; болотна трясовина; яма в болоті»
о́тмуть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аму́т | білоруська |
| odmęt «вир, безодня; каламутна вода» | польська |
| omǫtъ | праслов’янська |
| о́мут «ковбаня, вир; [яма, заповнена водою; заросле мохом болото; невелике озеро; річкова затока, тихе місце в річці]» | російська |
| мути́ти | українська |
| во́мут (з р.) | українська |
| омѫтъ | церковнослов’янська |
| męt «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України