МУРМИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
мурло́ «груба, невихована людина; відлюдько; [пика, морда, рило Ж]»
неясне;
пов’язується з тюрк. murun ‹ burun «ніс» (Даль II 360; Горяев 219);
припускається також звуконаслідувальне походження (Фасмер III 13);
форма слова пояснюється аналогією до ри́ло (Преобр. І 569);
р. мурло́ «пика, морда», [мурно́], бр. мурло́ «тс.», схв. мỳрлак (му́рлāк) «неотеса, відлюдько»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мурми́ло
«груба, невихована людина; відлюдько»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мурло́ «тс.» | білоруська |
| мурло́ «пика | російська |
| морда» | російська |
| мỳрлак «неотеса, відлюдько» (му́рлāк) | сербохорватська |
| murun ‹ burun «ніс» | тюркські |
| мурно́ | українська |
| ри́ло | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України