МУЖНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
муж
псл. možь (‹*mon-gio-);
споріднене в дінд. mánuḥ «людина; чоловік; людство», гот. manna «чоловік», двн. man «тс.»;
іє. *manu-s або *monu-s, можливо, пов’язане з *men-«мислити»;
р. бр. муж, др. мужь, п. mąż, ч. слц. вл. нл. muž, болг. мъж, м. маж, схв. муж, слн. móž, стсл. мǫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
за́між
за́міжжю
замі́жжя
замі́жня́ «яка перебуває в шлюбі; одружена»
міжчи́нський
міщина́
мужа́ти
«мужніти»
мужа́тися
«бадьоритися»
мужва́ «мужики»
му́жесливий
«мужній»
му́жеський
мужи́к
мужикува́ти
«бути селянином»
мужикува́тий
мужи́цтво
мужича́ «дитя мужика»
мужи́чий
мужи́чити
«розмовляти мужичою мовою»
мужичня́
мужі́ти
«мужніти»
мужла́й
«грубий мужик»
мужла́н
«здорова, міцна людина, богатир»
му́жній
му́жність
мужні́ти
му́жня
«заміжня»
(жінка)
мужство
мужува́тися
«мужатися»
мужча́н
«мужчина»
мужчи́на́ СУМ
мужчи́нський
му́зкість
«мужність»
му́зство
«хоробрість, відвага»
мущени́н
«чоловік»
обмужи́читися
«зробитися селянином»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муж | білоруська |
| мъж | болгарська |
| muž | верхньолужицька |
| manna «чоловік» | готська |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина; чоловік; людство» | давньоіндійська |
| мужь | давньоруська |
| *manu-s | індоєвропейська |
| маж | македонська |
| muž | нижньолужицька |
| mąż | польська |
| možь (‹*mon-g$io-) | праслов’янська |
| муж | російська |
| муж | сербохорватська |
| muž | словацька |
| móž | словенська |
| мǫжь | старослов’янська |
| muž | чеська |
| *men- «мислити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України