МОХ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

р. мох (род. в. мха і мо́ха), бр. мох, др. мъхъ, п. ч. нл. mech, слц. mach, вл. moch, болг. мъх, м. мов, схв. мȃх, мȁх, слн. máh, етсл. мъχъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

замші́ти «покритися мохом, замшитися»

зімхо́вий «пуховий»

имшени́к «тс.»«лишайник»

имши́нє «мох»

імхо́вий «моховий»

імше́дь «тс.; мох»

імши́ти «тс.»

міх «мох»

моха́стий «порослий мохом»

мохна́вий «мохнатий»

мохна́тий

мохна́тіти «обростати, покриватися мохом, [пухом]»

мохна́чка «багнувате поле О; миша Ж»

мохня́к «мохове болото»

мохова́тий «злегка покритий мохом»

моховець «лишайник, Lichen»

мохови́к «мохове болото; поляна, вкрита мохом»

мохови́на

моховиння «мох» (зб.)

мохови́тий

мохови́чка «поляна, вкрита мохом»

мохови́ще «мохове болото Ч; місце, де багато моху Ж»

мохо́вник «тс.»

мошеричо́к «острівець на озері»

моши́стий «порослий мохом»

мошки́

мо́шник

мошни́на «поляна, вкрита мохом»

мошня́к

мошо́к «тс.»

мух «тс.»

мшади «лишайники, Lichenes DC.» (бот.)

мшани́к «приміщення для зимівлі вуликів з бджолами, утеплене мохом»

мши́ти «конопатити мохом»

мши́тися «густо рости подібно до моху, ставати мохнатим»

обімши́ти «обкласти мохом»

омохті́ти «обрости мохом»

омоше́ний «покритий пухом»

омша́ни́к

омша́р «місце, заросле мохом»

омша́рина «тс.»

омши́ти «покрити мохом Ж; законопатити мохом дерев’яні стіни»

по́мша «вид моху, Jungermannia»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	білоруська
мъх	болгарська
moch	верхньолужицька
mos «мох, болото»	давньоверхньонімецька
мъхъ	давньоруська
*mu-/meu- «вогкий; трухлявий; брудний»	індоєвропейська
muscus «мох»	латинська
mũsas «пліснява» (mùsos)	литовська
мов	македонська
mech	нижньолужицька
cлц. mach	нижньолужицька
mech	польська
cлц. mach	польська
mъхъ	праслов’янська
мох (род. в. мха і мо́ха)	російська
мȃх	сербохорватська
mūr «мул»	середньоірландська
máh	словенська
мȁх	українська
mech	чеська
cлц. mach	чеська
mохъ (?)	?
мъχъ	?

голо́мша «полба, Triticum spelta L.; голий ячмінь О; бурʼян, що одурює О» (бот.)

похідне від го́лий;

словотвір не ясний внаслідок утрати проміжних ланок;

очевидно, утворене безпосередньо від прикметника *голомий, *голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок»), похідного від іменника *голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок»);

суфікс -ш(а) характерний у відприкметникових іменників з негативним забарвленням на позначення вад (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.);

менш вірогідний звʼязок -мша в голомша з мох (Фасмер І 430);

р. (зах.) [голо́мша] «голий ячмінь»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

голомши́вий «лисий; безостий (про збіжжя, хліб); непоказний, миршавий МСБГ»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
голо́мша «голий ячмінь» (зах.)	російська
го́лий	?
голомий	?
голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок»)	?
голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок»)	?
ш (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.)	?
а (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.)	?
мша	?
голомша	?
мох	?

за́мша

свн. saemisch leder «особлива гнучка шкіра», снн. sēmes(ch) «тс.» походить, очевидно, від фр. chamois «сарна; шкура сарни» (альпійське слово), що виникло з лат. camox «сарна», запозиченого з якоїсь індоєвропейської мови альпійського населення (пор. гр. κεμάς «молодий олень», дісл. дангл. hind «лань», двн. hinta «тс.», дінд. śámaḥ «безрогий», лит. (жем.) [šmùlas] «тс.», іє. *k ̑em- «безрогий»), найімовірніше з галльської;

запозичено з середньоверхньонімецької мови через польську;

помилковою слід визнати спробу (Преобр. І 242; Falk–Torp 957) пов’язати це слово (до того ж пізно засвідчене в слов’янських мовах) з мох, замши́тися, р. замши́ться, ч. zamšiti se «покритися мохом», звідки, нібито, «шкіра, схожа на мох»;

р. за́мша, бр. за́мша, замш, п. zamsz, zamesz, [zamsza], ст. zamsza, ч. zámiš, слц. zámša, semiš;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заме́шникі «лимар, що вичиняє замшу»

замешни́цтво «вичинка замші»

за́мшник «лимар»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
за́мша	білоруська
замш	білоруська
κεμάς	грецька
hind «лань»	давньоанглійська
hinta	давньоверхньонімецька
śámaḥ «безрогий»	давньоіндійська
hind «лань»	давньоісландська
camox «сарна»	латинська
šmùlas «тс.»	литовська
zamsz	польська
zamesz	польська
zamsza	польська
zamsza (ст.)	польська
замши́ться	російська
за́мша	російська
saemisch leder «особлива гнучка шкіра»	середньоверхньнімецька
sēmes(ch) «тс.»	середньонижньонімецька
zámša	словацька
semiš	словацька
chamois «сарна; шкура сарни» (альпійське слово)	французька
zamšiti se «покритися мохом»	чеська
zámiš	чеська
*k ̑em- «безрогий»	?
мох	?
замши́тися	?

маму́ха «пух на грудях та між ногами у птахів»

неясне;

можливо, видозмінений результат контамінації слів мох і пух;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	?
і	?
пух	?

махо́рка «вид тютюну, Nicotiana rustica L.» (бот.)

невірно пов’язувалося (Преобр. І 562) з мох, мохна́тий;

пояснювалося також (Державин Сб. Шишмареву 168) як засвоєне через посередництво іспанської мови (ісп. majorka (mazorca) «колос маїсу; качан кукурудзи») запозичення з індіанської мови о. Гаїті;

р. махо́рка виводиться від прикметника *амерфо́ртский, утвореного від назви міста Амерсфорт (Amersfoort) у Нідерландах і зближеного за народною етимологією з махо́р (мохо́р) «китиця; окрема нитка бахроми»;

запозичення з російської мови;

бр. болг. махо́рка, п. ч. слц. вл. machorka, схв. мàхōрка «дешевий тютюн»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

марко́тка «тютюн низького сорту»

мархо́тка «тс.»

махо́рочний

махорча́ний

махра́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
махо́рка	білоруська
махо́рка	болгарська
machorka	верхньолужицька
machorka	польська
махо́рка виводиться від прикметника *амерфо́ртский	російська
мàхōрка «дешевий тютюн»	сербохорватська
machorka	словацька
machorka	чеська
мох	?
мохна́тий	?
Гаїті	?
махо́р «китиця; окрема нитка бахроми»	?

махро́вий «який має велику кількість пелюсток; волохатий (про тканину)»

р. махро́вый, мохро́вый, махры́ «торочки, китиці», мохры́ «тс.» пов’язується з мох, мохна́тий;

запозичення з російської мови;

бр. махро́вы «тс.», схв. [мȁхор] «тонкий, м’який волос; пушок на тілі людини чи тварини»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
махро́вы «тс.»	білоруська
махро́вый	російська
мȁхор «тонкий, м’який волос; пушок на тілі людини чи тварини»	сербохорватська
мохро́вый	?
махры́ «торочки, китиці»	?
мохры́ «тс.»	?
мох	?
мохна́тий	?

мо́рох «пліснява; мох»

пов’язання з ме́рзнути, моро́з, р. мороси́ть (Преобр. І 558) викликає сумнів;

можливо, залишок давнього варіанта кореня мох (псл. mъхъ) з інфіксом -r-;

неясне;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мороси́ть	російська
ме́рзнути	?
моро́з	?
мох (псл. mъхъ)	?

мо́хна «перстач повзучий, Роtentilla reptans L.» (бот.)

пов’язання з мох (Machek ESJČ 372; Jm. rostl. 102; Zubatý St. a čl. I 2, 318) недостатньо обґрунтоване, опушеність характерна лише для деяких видів перстача і невластива даному виду;

назва зумовлена тим, що плід перстача повзучого знаходиться в закритій чашечці;

очевидно, фонетичний варіант форми [мо́шна] букв. «сумка, калитка, міхурець»;

р. [мохна], п. діал. ч. слц. mochna «тс.» (з укр.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
mochna «тс.» (з укр.)	польська
мохна	російська
mochna «тс.» (з укр.)	словацька
mochna «тс.» (з укр.)	чеська
мох	?
мо́шна	?
mochna «тс.» (з укр.)	?

мохна́лька «мокриця, стонога стінна, Oniscus murarius ВеНЗн, [мухавка] «тс.» (зоол.)

похідне утворення від мох, [мух];

назва зумовлена тим, що мокриця живе у вологих місцях, покритих пліснявою, мохом;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	?
мух	?

мохна́тка «ожика, Lusula DC.; зміячка, Scorzonera L. Mak» (бот.)

похідні утворення від мохна́тий, мох;

назви зумовлені тим, що листя ожики волосисто-опушене, а ряд видів зміячки покриті пухом;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мохна́ток «ожика»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мохна́тий	?
мох	?

мохна́чка «вовнянка, Agarieus torminosus Ж (Agaricus necator Bull., Lactarius torminosus Sch. Mak)» (бот.)

назва зумовлена, очевидно, тим, що краї шапки вовнянки мають бахромчатий вигляд;

пов’язане з мохна́тий, мох;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мохна́тий	?
мох	?

мохова́тки «безхребетні морські тварини, Bryozoa або Polyzoa» (зоол.)

назви пов’язані з мох;

зумовлені тим, що моховатки і подібні до них морські види мають форму гілчастих кущиків і в морських водоймищах створюють іноді густі зарості, які нагадують мох;

р. мша́нки «тс.», схв. мȁховњāци «морські безхребетні тварини»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мохова́тці

мохови́ця «морські пера, Аlсуоnella reptans (Pennatularia)»

моховці́ Ж

мохува́тки

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мȁховњāци «морські безхребетні тварини»	сербохорватська
мох	?
мша́нки «тс.»	?

мохови́к «гриб решітка, підрешітка, Boletus (Xerocomus) subtomento՛ sus» (бот.)

назва зумовлена характером ґрунту (мохові болота), на яких ростуть деякі види відповідних грибів;

похідне утворення від мох;

р. мохови́к, [мохо́вни́к] «тс.», бр. махаві́к «гриб на тонкій ніжці з жовто-бурою шапкою, росте в сирих місцях»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мохнячо́к «ТС.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
махаві́к «гриб на тонкій ніжці з жовто-бурою шапкою, росте в сирих місцях»	білоруська
мохо́вни́к «тс.»	українська
мох	?
мохови́к	?

мохови́нка «Sagina L.» (бот.)

похідне утворення від мох;

назва зумовлена, очевидно, тим, що моховинка росте здебільшого по сирих лугах і на торф’янистих ґрунтах;

вид моховинки мохоподібної (S. saginoides) виявляє зовнішню схожість з мохом;

р. мша́нка «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	?
мша́нка «тс.»	?

муст «свіжий сік; молоде вино; [квас МСБГ]»

лат. mustum «виноградне сусло, молоде вино» пов’язане з mustus «молодий, свіжий, новий» (від * mustos «вологий»), далі з muscus «мох», спорідненим з псл. mъхъ, укр. мох;

запозичено з латинської мови, в сучасній формі, можливо, через нижньонімецьку (нн. most, must);

псл. mъstъ;

р. муст, мост, бр. муст, др. мъстъ, мьстъ, п. moszcz (muszcz) «молоде вино; фруктовий або овочевий сік; сусло», ч. нл. mošt, слц. mušt, mošt, вл. móšt, болг. мъст, м. [мост], схв. муст, слн. mòšt, стсл. мъстъ «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мощ «виноградний сік; молоде вино»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
муст	білоруська
мъст	болгарська
móšt	верхньолужицька
мъстъ	давньоруська
mustum «виноградне сусло, молоде вино»	латинська
мост	македонська
mošt	нижньолужицька
moszcz «молоде вино; фруктовий або овочевий сік; сусло» (muszcz)	польська
mъхъ	праслов’янська
муст	російська
м	сербохорватська
mušt	словацька
mošt	словацька
mòšt	словенська
мох	українська
мост	українська
мьстъ	українська
mošt	чеська
mustus «молодий, свіжий, новий» (від * mustos «вологий»)	?
muscus «мох»	?
mъstъ	?
мъстъ «тс.»	?

мшаль «борщівник, Heracleum spondylium L.» (бот.)

неясне;

можливо, пов’язане з мох, оскільки стебла борщівника вкриті ворсинками (УРЕ II 8);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	?

памо́ха (бот.)(у сполученні [ло́мінь п.] «ломикамінь моховидний, Saxifraga bryoides L.» Нед)

похідне утворення від мох;

назва зумовлена тим, що ця рослина своїм зовнішнім виглядом нагадує мох (Флора УРСР 479–480);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мох	українська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України