МОРЯК — ЕТИМОЛОГІЯ

мо́ре «великий водний простір»

псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замі́р'є «замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський «морський»
мору́н «тс.; бог води»
моря́к
моря́н «південний вітер (з моря)»
моря́нка «полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]» (орн.)
надмо́р'я «примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник «Stercorarius» (орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мо́ре білоруська
mоrjo верхньолужицька
marei «море» готська
mere давньоанглійська
mōr «калюжа» давньоанглійська
mari давньоверхньонімецька
muor «калюжа, болото» давньоверхньонімецька
muir давньоірландська
море давньоруська
*ḿori «море, болото» індоєвропейська
mare «тс.» латинська
mare «затока» латиська
mãrios «море, затока» (mãrė) литовська
море македонська
Meer нововерхньонімецька
Moor «болото» нововерхньонімецька
morze польська
morje «водний простір; море» праслов’янська
мо́ре «море; [озеро]» російська
мȍре сербохорватська
more словацька
mórjé словенська
море старослов’янська
мȏре українська
moře чеська
море́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України