МОРЕНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
море́на «відклад із глини, піску, уламків гірських порід, що виник внаслідок руху льодовиків» (геол.)
запозичення з французької мови;
фр. moraine «тс.» (з савойськ. morênă від долат. *mŭrr «пагорбок, курган») пов’язується з фр. morne «невеликий пагорб» (відповідає ісп. morro «пагорб») або з фр. morion «шолом», ісп. morrion «тс.», morra «маківка голови»;
р. болг. схв. море́на, бр. марэ́на, п. morena, ч. слц. слн. moréna;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марэ́на | білоруська |
| море́на | болгарська |
| morrion «тс.» | іспанська |
| morena | польська |
| море́на | російська |
| море́на | сербохорватська |
| moréna | словацька |
| moréna | словенська |
| moraine «тс.» (з савойськ. morênă від долат. *mŭrr «пагорбок, курган») | французька |
| morne «невеликий пагорб» (відповідає ісп. morro «пагорб») | французька |
| morion «шолом» | французька |
| moréna | чеська |
| morra «маківка голови» | ? |
маре́на «Rubia L., трав’яниста рослина, з кореневища якої добували червону фарбу» (бот.)
очевидно, псл. marěna, пов’язане з marati «бруднити» з огляду на властивість кореневища рослин родини маренових забарвлювати в різні кольори;
недостатньо обґрунтована думка (Brückner 323) про запозичення в східнослов’янські мови з польської;
р. маре́на, бр. марэ́на, п. marzana «марена», marzanna «тс.», marzanka «маренка», ч. mařina «марена», ст. mařena, marana, mořanka «тс.», [mařena] «підмаренник», mařinka «маренка», слц. marena «марена», marinka «маренка», схв. [маринка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маре́ник
«скабіоза, Scabiosa L.»
маре́нка
«Asperula L.»
маренник
«підмаренник, Galium L.»
маре́нові
марєник
«скабіоза голубина, Scabiosa columbaria L.»
маріна
марянка
морена
«тс.»
морянка
«ТС.»
підмаре́нник
«Galium L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марэ́на | білоруська |
| marzana «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marzanna «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marzanka «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marěna | праслов’янська |
| маринка «тс.» | сербохорватська |
| marena «марена»«маренка» | словацька |
| marinka «марена»«маренка» | словацька |
| mařena «підмаренник»«маренка» | українська |
| mařinka «підмаренник»«маренка» | українська |
| mařina «марена» | чеська |
| marati «бруднити» | ? |
| маре́на | ? |
| mařena «тс.» | ? |
| marana «тс.» | ? |
| mořanka «тс.» | ? |
мор «пошесть»
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор (заст.) | білоруська |
| мор | болгарська |
| мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
| mór «мор» | верхньолужицька |
| măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
| моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
| *mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
| mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
| мор | македонська |
| морujа «тс.» | македонська |
| mór «мор» | нижньолужицька |
| mor | польська |
| morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
| мор | російська |
| мȏр «смерть» | сербохорватська |
| mor | словацька |
| pomór «убивство; умирання» | словенська |
| моръ «чума» | старослов’янська |
| мòриja «мор; чума» | українська |
| mor | чеська |
| *mer-ti «мерти» | ? |
умо́рхати «утомити, сильно зморити»
не зовсім ясне;
можливо, нерегулярне афективне утворення від [мори́ти] «виснажувати», пор. [мо́рений] «стомлений, знесилений», [змо́ра] «втома»;
менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змо́рхнутися] «морщитися», помо́рхнути, [мо́рхлий] «зморшкуватий, зморщений»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мори́ти «виснажувати» | українська |
| мо́рений «стомлений, знесилений» | українська |
| змо́ра «втома» | українська |
| змо́рхнутися «морщитися» | українська |
| помо́рхнути | українська |
| мо́рхлий «зморшкуватий, зморщений» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України