МОРДУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

мордува́ти «мучити, катувати; [убивати Ж]»

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. morden «убивати» ( ‹ двн. morden «тс.») споріднене з лат. mordeo, mordere «кусати; ображати; мучити» або з пов’язаними з ним лат. mors (mortis) «смерть», псл. *merti «мерти»;
р. мордова́ть «морити, мучити», бр. мардава́ць «тс.», п. вл. нл. mordować «убивати; втомлювати; мучити», ч. mordovati, слц. mordovat’ «тс.», нл. mordowaś «убивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мордува́вець «мучитель»
мордува́тися «мучитися; скаженіти»
морду́н «убивця, кат»
морду́нка «убивця (жінка); дружина вбивці»
морду́нство «убивство»
морду́нчиха «дружина вбивці»
мордучи́ха «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мардава́ць «тс.» білоруська
mordować «убивати; втомлювати; мучити» верхньолужицька
mordeo латинська
mors «смерть» (mortis) латинська
mordować «убивати; втомлювати; мучити» нижньолужицька
mordowaś «убивати» нижньолужицька
morden «убивати» ( ‹ двн. morden «тс.») німецька
mordować «убивати; втомлювати; мучити» польська
*merti «мерти» праслов’янська
мордова́ть «морити, мучити» російська
mordovat' «тс.» словацька
mordovati чеська
mordere «кусати; ображати; мучити» ?

мордва́н (лайлива назва)

результат видозміни етноніма мордви́н;
пейоративне значення розвинулося під впливом фонетично схожих слів мо́рда, мордува́ти;
р. [мордва́] «тс.», [мордви́н] «пустун»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мордви́н «пустун» українська
мордви́н ?
мо́рда ?
мордува́ти ?
мордва́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України