МОЗОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мо́зок
псл. mozgъ, очевидно, пов’язане з mezga «м’язга»;
споріднене з прус. muzgeno «кістковий мозок», лит. smãgenys (мн.) «мозок», лтс. smadzenes «тс.», ав. mazga- «кістковий мозок», дангл. mearg, двн. marg. нвн. Mark «ТС.»;
менш обґрунтовані зіставлення з лит. mazgóti «мити», дінд. májjati «поринає» (Kluge–Götze 377), а також з р. [мзга] «гниль» (Zubatý AfSlPh 16, 400);
р. бр. мозг, др. мо́згъ, п. mózg, ч. mozek, [mozg], слц. mozog, вл. moz(h)y (мн.), нл. morzgi, болг. мо́зък, м. мозок, схв. мȍзак, слн. mózeg «кістковий мозок», стсл. мозгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замізкува́ти
«задумати»
ма́зга
«головний мозок»
мизькова́ти(ся)
«таємно радитися»
мізкови́тий
«розумний»
мізко́вня
«череп, голова»
мізкува́ти
«тямити, роздумувати»
мізкува́тий
«тс.»
мі́зок
«мозок»
мізчи́и
«тс.; розбивати»
мозга́нь
«спинний мозок»
мозни́я
«черепна коробка»
мозочок
(анат.)
мозчи́ти
«думати»
обмізкува́ти
підмо́зжина
«видовжений кістковий мозок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mazga- «кістковий мозок» | авестійська |
| мозг | білоруська |
| мо́зък | болгарська |
| moz(h)y (мн.) | верхньолужицька |
| mearg | давньоанглійська |
| Mark «ТС.» | давньоверхньонімецька |
| májjati «поринає» | давньоіндійська |
| мо́згъ | давньоруська |
| smadzenes «тс.» | латиська |
| smãgenys «мозок» (мн.) | литовська |
| mazgóti «мити» | литовська |
| мозок | македонська |
| morzgi | нижньолужицька |
| Mark «ТС.» | нововерхньонімецька |
| mózg | польська |
| mozgъ | праслов’янська |
| muzgeno «кістковий мозок» | прусська |
| мзга «гниль» | російська |
| мозг | російська |
| мȍзак | сербохорватська |
| mozog | словацька |
| mózeg «кістковий мозок» | словенська |
| мозгъ | старослов’янська |
| mozg | українська |
| mozek | чеська |
| mezga «м’язга» | ? |
| Mark «ТС.» | ? |
голомо́зий «лисий»
складне утворення з основ прикметника го́лий та іменника мо́зок;
форма голомо́зий зам. фонетично закономірнішої голомо́зкий зʼявилась, можливо, під впливом первісно відмінного за значенням голомо́взий (пор. р. [голомо́лза] «базіка»);
р. [голомо́зый] «лисий», [голомозгу́н] «мудрій», [голомозга́ч, голомозго́вник] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голомо́зина
«лисина»
голомо́зкий
«придуркуватий»
голомо́зько
«лиса людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голомо́зый «лисий» | російська |
| голомозгу́н «мудрій» | українська |
| голомозга́ч | українська |
| голомозго́вник «тс.» | українська |
| го́лий | ? |
| мо́зок | ? |
| голомо́зий | ? |
| фонетично | ? |
| голомо́взий (пор. р. [голомо́лза] «базіка») | ? |
мозговни́к (у сполученні [м. коловайка] «головний черв’як, Coenurus cerebralis»)
похідне утворення від мо́зок;
назва зумовлена тим, що черв’як проникає в мозок тварин, зокрема овець, і викликає їх захворювання (вертячку);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́зок | ? |
м'я́зок «(кістковий) мозок; серцевина; найкраще»
результат контамінації слів мо́зок і м’язга́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́зок | ? |
| і | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України