МОВЧАЗНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

мовча́ти

псл. *mblčati ‹ *mblkēti неясного походження;
зіставляється з лит. smìlkti «заболіти; заклякнути», smiîkti «боліти; втрачати свідомість; засипати» (Schuster-Šewc 921–922);
припускається зв’язок з псл. *melti «молоти» (Holub–Кор. 226), mělъkъ «дрібний, мілкий» (Brückner 337);
зближується з двн. molawēn «танути, зникати» (Трубачев Пробл. ие. языкозн. 100–105; Trautmann 184; Persson BB 19, 262), лат. mulcēre «пом’якшувати, заспокоювати» (Machek ESJČ 368; Prellwitz 277);
р. молча́ть, бр. маўча́ць, др. мълчати, п. milczeć, ч. mlčeti, слц. mlčať, вл. mjelčeć, нл. mjelcaś, болг. мълча́, м. молчи, схв. му́чати, слн. molčáti, стсл. млъчати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вмовка́ти
замо́вчувати
мавча́к
мо́вкнути «замовкати, затихати»
мо́вча «мовчки»
мовчазли́вий
мовчазни́й
мовча́зник
мовчали́вець «мовчазна людина»
мовча́льник «тс; [монах] Ж»
мовча́н «тс.»
мо́вча́нка
мо́вчки
мо́вчко́м «мовчки»
мовчкува́тий
мовчли́вий «мовчазний»
мовчо́к «мовчання; [мовчазна людина; ханжа; лицемір; буркотун Ж]»
мовчуко́м «тс.»
мовчу́ньство «мовчання»
мовчу́ня
мовчу́щий «тс.» (заст.)
немо́вчний
неумовкий
умо́вка «мовчанка»
умо́вчка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маўча́ць білоруська
мълча́ болгарська
mjelčeć верхньолужицька
molawēn «танути, зникати» давньоверхньонімецька
мълчати давньоруська
mulcēre «пом’якшувати, заспокоювати» латинська
smìlkti «заболіти; заклякнути» литовська
молчи македонська
mjelcaś нижньолужицька
milczeć польська
*mblčati праслов’янська
*melti «молоти» праслов’янська
молча́ть російська
му́чати сербохорватська
mlčať словацька
molčáti словенська
млъчати старослов’янська
mlčeti чеська
smiîkti «боліти; втрачати свідомість; засипати» ?
mělъkъ «дрібний, мілкий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України