МИТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мит «інфекційна хвороба підщелепних залоз у молодих коней»
неясне;
можливо, пов’язане з р. [мыт] «линяння», др. мыть «тс.»;
р. бр. мыт «інфекційна хвороба коней»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замети́тися
«заразитися»
заме́чуватися
замититись
«захворіти»
(про людей)(1720)
замити́тися
«захворіти запаленням підщелепних залоз»
(про коней)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мыт «інфекційна хвороба коней» | білоруська |
мыть «тс.» | давньоруська |
мыт «линяння» | російська |
мыт «інфекційна хвороба коней» | російська |
ми́то́ «оплата за перевезення товарів через кордон; [мірчук ДзАтл І]»
двн. muta «митниця; податок, збір» (нвн. Maut «тс.»), гот. mota «мито» пов’язані з нвн. messen «міряти», спорідненим з лат. meditor «міркую», гр. μέδομαι «тс.»;
запозичене з германських мов;
псл. myto;
р. мы́то, мыт, бр. мы́та, мыт, др. мыто, мытъ, п. слц. myto «мито»,, вл. нл. myto, ч. mýto «платна винагорода, премія», болр. м. ми́то, схв. мȗт, мито «хабар; підкуп», слн. mito «арендна плата», стсл. мыто «платня; прибуток; гроші; подарунок; хабар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́та́р
«службовець митниці, збирач мита»
мита́рства
«важкі переживання, муки; поневіряння; (церк.) випробування, через які проходить душа після смерті»
мита́рство
«ошуканство Ж; (ст.) митниця»
мита́рствувати
«поневірятися»
ми́тни́к
«працівник митниці»
митни́цтво
«митна справа»
ми́тниця
обми́тити
«обкласти митом»
переми́тник
«спекулянт; контрабандист»
про́мито
«високе мито»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мы́та | білоруська |
myto | верхньолужицька |
mota «мито» | готська |
μέδομαι «тс.» | грецька |
muta «митниця; податок, збір» (нвн. Maut «тс.») | давньоверхньонімецька |
мыто | давньоруська |
meditor «міркую» | латинська |
ми́то | македонська |
myto | нижньолужицька |
messen «міряти» | нововерхньонімецька |
myto «мито» | польська |
myto | праслов’янська |
мы́то | російська |
мȗт | сербохорватська |
myto «мито» | словацька |
mito «арендна плата» | словенська |
мыто «платня; прибуток; гроші; подарунок; хабар» | старослов’янська |
мыт | українська |
мыт | українська |
мытъ | українська |
мито «хабар; підкуп» | українська |
mýto «платна винагорода, премія» | чеська |
ми́то | ? |
ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»
псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
іє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
митусе́м
«у різні боки»
(про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» | білоруська |
ми́то «похило; навскіс» | болгарська |
maiþms «подарунок» | готська |
μοίτος «помста; подяка» | грецька |
mḗthati «чергується» (mitháti) | давньоіндійська |
митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) | давньоруська |
mūto «змінюю» | латинська |
mitus | латиська |
mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] | польська |
mitǫsь «взаємно» | праслов’янська |
мите «поперемінне» | російська |
с «валетом» | сербохорватська |
митѫсь «взаємно» | старослов’янська |
на́мито «упоперек, навскіс» | українська |
усỳмит «тс.» | українська |
митѣ «поперемінно» | українська |
mьstь «помста» | ? |
*mьzda «мзда» | ? |
miêtus «заміна» | ? |
*meit(h)- «змінювати» | ? |
міф «стародавня фантастична народна оповідь»
гр. μũϑος «слово; промова; розповідь; міф» остаточно не з’ясоване;
були спроби пов’язати з гот. maudijan «згадувати», лит. maudziu, maũsti «пристрасно бажати», псл. myslь «мисль»;
через посередництво латинської мови (лат. mӯthos) запозичено з грецької;
р. миф, бр. міф, п. mit, myt, ч. mytus, mythus, слц. mýt, mýtus, вл. mytos, болг. м. мит, схв. мȗт, слн. mít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
міт
«тс.»
міфі́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
міф | білоруська |
мит | болгарська |
mytos | верхньолужицька |
maudijan «згадувати» | готська |
μũϑος «слово; промова; розповідь; міф» | грецька |
maudziu | литовська |
мит | македонська |
mit | польська |
myt | польська |
myslь «мисль» | праслов’янська |
миф | російська |
мȗт | сербохорватська |
mýt | словацька |
mýtus | словацька |
mít | словенська |
mytus | чеська |
mythus | чеська |
maũsti «пристрасно бажати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України