МИСА — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́са «велика миска»

псл. misa;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зами́сник «полиця для посуду»
ми́ска
миска́р «виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник «полиця або буфет для посуду»
ми́сошник «той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на «маленька або погана миска»
мисчі́вка «синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник «тс.» (у гуцулів)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́са білоруська
ми́са болгарська
miska верхньолужицька
ми́са «блюдо» давньоруська
mēsa «стіл» (лат. mensa) народнолатинська
miska нижньолужицька
misa польська
misa праслов’янська
metǫ «кидаю; відміряю» праслов’янська
ми́са російська
misa словацька
миса «блюдо» старослов’янська
мета́ти «кидати» українська
ми́ска українська
мі́ска українська
mísa чеська
mētior «міряю, вимірюю» ?

ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»

запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;
фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;
значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;
р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме́са білоруська
mša верхньолужицька
smittian «кидати, бити» давньоанглійська
missa «тс.» латинська
ite латинська
mša нижньолужицька
messa польська
ме́сса російська
ми́са сербохорватська
smizan «бити» середньоверхньнімецька
omša словацька
maša словенська
messe французька
mše чеська
mittere «відпускати, звільняти» ?
значення «обідня» ?
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)» ?
мъша ?

мис «частина суходолу, що вдається в річку, море»

припускається зв’язок із змика́тися (Преобр. І .574);
пов’язується з дінд. múkham «морда», гр. μυχός «внутрішність; глибина, бухта» (Uhlenbeck Aind. Wb. 226; Bugge KZ 32, 20);
неясне;
р. бр. мыс, ч. слц. mys (з р.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мыс білоруська
μυχός «внутрішність; глибина, бухта» грецька
múkham «морда» давньоіндійська
мыс російська
mysр.) словацька
mysр.) чеська
змика́тися ?

ми́дза «морда, товсте обличчя»

неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мазка́тий «мордатий, пикатий»
ме́са «рот»
ми́ґза «тс.»
мидза́тий «з відвислими щоками, мордатий»
ми́за «морда, рило»
ми́зати «торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити «дутися; надувати губи»
мизка́тий «тс.»
ми́знути «торкнутися мордою»
ми́зя «дуже товсте обличчя» (рлузл.)
ми́си «морда тварини» (мн.)
ми́цьо «щоката дитина»
му́са «морда корови»
нами́зитися «надутися»
омиза́ти «облизати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы́за «морда» білоруська
μύξα «слиз» грецька
múkham «паща, морда» давньоіндійська
муцка «морда, рило» македонська
мыс «голова риби; зяброва покришка» російська
мыса́ло «обличчя» (лайл.) українська
мыса́лы «вилиці, щелепи» українська
мы́са «тс.» українська
μύσσομαι «сякаюся» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України