МИРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення, паралельне до му́ркати;

р. [мы́ркать] «верзти нісенітницю», бр. мыркаць «співати про себе, бурмотіти», п. [myrknąć] «пробурмотіти», ч. mručeti «бурчати; буркотіти», слц. mručať «муркотіти; бурмотати», вл. mórkotać «бурчати», болг., мръ́кам «неясно говорити, мимрити; муркотіти (про кішку)», схв. мрњкати «бурмотіти, бурчати»;

очевидно, похідне від мир «світ, народ» (пор. ходити по миру «жебрачити».) – Див. ще мир²;

не зовсім ясне;

можливо, запозичене з польської мови, в якій пов’язується з [mrygać] «моргати, мигати» і зіставляється з укр. морга́ти, лит. mirgeti «мигати, блимати»;

р. [мирга́ть] «мига́ти», бр. мірга́ць «мигати; рухати вусами, очима; моргати», п. [myrgać] «ворушити, рухати»;