МИЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́лий
псл. milъ «милий»;
споріднене з лит. míelas, mýlas, лтс. mĩl’š «тс.», дінд. máyas- «радість, насолода», лат. mῑtis «м’який, ніжний, спокійний»;
іє. *mēi-l- «лагідний, м’який», пов’язане з *mēi-r- «м’який, мирний»;
р. ми́лый, бр. мі́лы, др. милыи, п. вл. нл. miły, ч. слц. milý, болг. м. мил, схв. м́илен, слн. míl, стсл. милъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
знеми́ли́ти
«стати неприємним»
знеми́литися
знеми́літи
«тс.»
ми́лість
милі́шати
милова́нець
«фаворит, улюбленець»
милости́вець
«благодійник»
(заст.)
ми́лости́вий
ми́лостина
(заст.)
милости́нник
«той, хто роздає милостиню»
ми́лостиня
ми́лощі
«милування»
милува́ти
ми́лувати
милува́тися
милу́н
«коханець»
ми́льнощі
«тс.»
незм́илитися
«стати неприємним»
не́мил
«нелюб»
неми́лість
поми́ла
«помилування»
премиле́нний
«дуже милий»
преми́лий
ростомиле́ний
«найласкавіший, милий»
умили́ти
«зворушити»
уми́лости́ви́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мі́лы | білоруська |
мил | болгарська |
miły | верхньолужицька |
máyas- «радість, насолода» | давньоіндійська |
милыи | давньоруська |
*mēi-l- «лагідний, м’який» | індоєвропейська |
mῑtis «м’який, ніжний, спокійний» | латинська |
mĩl'š «тс.» | латиська |
míelas | литовська |
мил | македонська |
miły | нижньолужицька |
miły | польська |
milъ «милий» | праслов’янська |
м́илен | сербохорватська |
milý | словацька |
míl | словенська |
милъ | старослов’янська |
milý | чеська |
mýlas | ? |
*mēi-r- «м’який, мирний» | ? |
ми́лый | ? |
милода́н «коханий» (заст.)
конкретна семантична мотивація утворення неясна;
складне слово, утворене з основ ми́лий і да́ний;
схв. мȕлодāр «милостиня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
милода́нка
(заст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мȕлодāр «милостиня» | сербохорватська |
ми́лий | ? |
да́ний | ? |
мость «милість» (заст.)(вживалося в титулах)
запозичення з польської мови;
п. mości, [mościwy] є стягненими формами від miłości «милості», miłościwy «милостивий», похідних від miły «милий», що відповідає укр. ми́лий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мости́вий
«милостивий; іменитий, знатний»
мосце́вий
мосці́вий
«тс.»
мосць
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mości | польська |
ми́лий | українська |
mościwy «милості» | ? |
miłościwy «милостивий» | ? |
miły «милий» | ? |
Людми́ла
слов’янське власне ім’я, утворене з основ іменинна лю́ди і прикметника ми́лий;
висловлювалось припущення, що в східнослов’янських мовах є запозиченням з чеської або болгарської мови;
р. Людми́ла, бр. Людмі́ла, п. Ludmiła, ч. Lidmila, Ludmila, слц. L’udmila, болг. Людми́ла (з р.), схв. Људмила, слн. Ljudmila, стсл. Людьмила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Лю́да
Людмила
(1627)
Лю́дя
Лю́ся
Мі́ла
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Людмі́ла | білоруська |
Людми́ла (з р.) | болгарська |
Ludmiła | польська |
Людми́ла | російська |
Људмила | сербохорватська |
L'udmila | словацька |
Ljudmila | словенська |
Людьмила | старослов’янська |
лю́ди | українська |
ми́лий | українська |
Lidmila | чеська |
Ludmila | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України