МЕХАНІСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
меха́ніка
очевидно, запозичення з німецької мови;
нім. Mechánik, мабуть, за зразком фр. méchanique «механіка; механічний», утворено від лат. mēchanicus «механічний», mēchanica «механіка», які зводяться до гр. μηχανικός «умілий, спритний», похідного від μηχανη «знаряддя, машина», спорідненого з гот. magan «могти, бути спроможним», лтс. mêgt «могти; мати звичку», псл. *mogti, укр. могти́;
р. болг. м. меха́ника, бр. мяха́ніка, п. ч. слц. вл. mechanika, нл. mechanizacija, схв. мехàника, слн. mehanika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
механіза́тор
механіза́ція
механі́зм
механізо́ваний
механізува́ти
меха́нік
механі́ст
«послідовник механіцизму»
механісти́чний
механіци́зм
«антидіалектичний напрям у філософії»
механіци́ст
«механіст»
механі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяха́ніка | білоруська |
| меха́ника | болгарська |
| mechanika | верхньолужицька |
| magan «могти, бути спроможним» | готська |
| μηχανικός «умілий, спритний» | грецька |
| mēchanicus «механічний» | латинська |
| mêgt «могти; мати звичку» | латиська |
| меха́ника | македонська |
| mechanizacija | нижньолужицька |
| Mechánik | німецька |
| mechanika | польська |
| *mogti | праслов’янська |
| меха́ника | російська |
| мехàника | сербохорватська |
| mechanika | словацька |
| mehanika | словенська |
| могти́ | українська |
| méchanique «механіка; механічний» | французька |
| mechanika | чеська |
| mēchanica «механіка» | ? |
| μηχανη «знаряддя, машина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України