МЕТУШНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
метуши́тися «безладно рухатися, поспішати»
псл. теtos-/metus-/motux-, очевидно, похідне (формально не ясне) утворення від кореня met-/mot- (пор. мота́ти), безафіксної паралелі до męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття»;
форма похідної основи могла зазнати впливу з боку псл. mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці», хоча беззастережне пов’язання обох утворень (Brückner 339) позбавлене достатніх підстав;
необґрунтоване пряме зіставлення з мести́, мета́ти (Фасмер II 611; Преобр. І 531; Bern. II 40);
р. [метуси́ть] «метушитися», [метуши́ься] «тс.», [матоши́ть] «турбувати», [матуси́ть] «метушитися», [мотуси́ть] «тс.», [матуси́ться] «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися», [мотуси́ться, маты́шиться] «тс.», [митуси́ть] «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати», [митуса́] «переступання з ноги на ногу; той, хто спантеличує, плутає», [ме́тусь] «незгода, розбрат», бр. мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима», [мітусі́ць] «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати», ч. [metešiti (metošiti)] «швидко бігти», слц. [mitúchať] «викликати замішання; бентежити», слн. [metošiti] «швидко бігти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заметуша́ти
«зам’яти (справу)»
заметушня́
метошити
«нівечити, топтати, м’яти (городину)»
метушли́вий
метушня́
перемету́шити
«перебабрати, перемішати, потовкти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима» | білоруська |
| теtos-/metus-/motux- | праслов’янська |
| mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці» | праслов’янська |
| метуси́ть «метушитися» | російська |
| mitúchať «викликати замішання; бентежити» | словацька |
| metošiti «швидко бігти» | словенська |
| метуши́ься «тс.» | українська |
| матоши́ть «турбувати» | українська |
| матуси́ть «метушитися» | українська |
| мотуси́ть «тс.» | українська |
| матуси́ться «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися» | українська |
| мотуси́ться | українська |
| маты́шиться «тс.» | українська |
| митуси́ть «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати» | українська |
| митуса́ | українська |
| хто спантеличує | українська |
| плутає» | українська |
| ме́тусь «незгода, розбрат» | українська |
| мітусі́ць «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати» | українська |
| metešiti «швидко бігти» (metošiti)] | чеська |
| met-/mot- (пор. мота́ти) | ? |
| męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття» | ? |
| мести́ | ? |
| мета́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України