МЕСИ — ЕТИМОЛОГІЯ

міси́ти «м’яти, розминати; топтати»

іє. *meik-/moik-/mik- «тс.»;
споріднене з лит. maišýti «мішати», лтс. màisit, двн. miskan, дангл. miscian, лат. miscēre «тс.», гр. μίγνῡμι «мішаю»;
псл. měsiti;
р. меси́ть, бр. мясі́ць, др. мѣсити, п. miesić, ч. mísiti, слц. miesit’, вл. měsić, нл. měsyś, болг. ме́ся, м. меси, схв. ме́сити, мијèсити, слн. mésiti, стсл. мѣсити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замі́с
ме́сиво «невелике грузьке болото»
мі́си́во
міси́лка
міси́льний
міси́льник
мі́ськаво «брудно, грузько»
пі́дмісь «домішка»
примі́сь «ТС.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мясі́ць білоруська
ме́ся болгарська
měsić верхньолужицька
μίγνῡμι «мішаю» грецька
miscian давньоанглійська
miskan давньоверхньонімецька
мѣсити давньоруська
*meik-/moik-/mik- «тс.» індоєвропейська
miscēre «тс.» латинська
màisit латиська
maišýti «мішати» литовська
меси македонська
měsyś нижньолужицька
miesić польська
měsiti праслов’янська
меси́ть російська
ме́сити сербохорватська
miesit' словацька
mésiti словенська
мѣсити старослов’янська
мијèсити українська
mísiti чеська

ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»

запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;
фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;
значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;
р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме́са білоруська
mša верхньолужицька
smittian «кидати, бити» давньоанглійська
missa «тс.» латинська
ite латинська
mša нижньолужицька
messa польська
ме́сса російська
ми́са сербохорватська
smizan «бити» середньоверхньнімецька
omša словацька
maša словенська
messe французька
mše чеська
mittere «відпускати, звільняти» ?
значення «обідня» ?
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)» ?
мъша ?

ми́дза «морда, товсте обличчя»

зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
неясне;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мазка́тий «мордатий, пикатий»
ме́са «рот»
ми́ґза «тс.»
мидза́тий «з відвислими щоками, мордатий»
ми́за «морда, рило»
ми́зати «торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити «дутися; надувати губи»
мизка́тий «тс.»
ми́знути «торкнутися мордою»
ми́зя «дуже товсте обличчя» (рлузл.)
ми́си «морда тварини» (мн.)
ми́цьо «щоката дитина»
му́са «морда корови»
нами́зитися «надутися»
омиза́ти «облизати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы́за «морда» білоруська
μύξα «слиз» грецька
múkham «паща, морда» давньоіндійська
муцка «морда, рило» македонська
мыс «голова риби; зяброва покришка» російська
мыса́ло «обличчя» (лайл.) українська
мыса́лы «вилиці, щелепи» українська
мы́са «тс.» українська
μύσσομαι «сякаюся» ?

м'я́со

псл. męso «м’ясо»;
споріднене з прус. mensā, гот. mimz, дінд. maṁsám, вірм. mis «тс.»;
іє. *mēm-so «м’ясо»;
р. мя́со, бр. мя́са, др. мясо, п. mięso, ч. maso, слц. mäso, вл. mjaso, нл. měso, полаб. mąsǘ, болг. месо́, м. месо, схв. мȇсо, слн. mesó, стсл. мѧсо;
Фонетичні та словотвірні варіанти

м «м’ясна муха, Sarлophaga carпагіа» (ент.)
м'яса́рня «м’ясна крамниця»
м'яса́рь «м’ясник»
м'яси́во «м’ясо; м’ясна страва»
м'яси́на «м’ясо»
м'яси́стий
м'яси́ти «шматувати»
м'яска́вий «тс.»
м'яски́й «м’ясистий»
м'я́сна «(споживати) багато м’ясних страв» (їсти)
м'ясна́ (крамниця)
м'ясни́й
м'ясни́к
м'ясни́ця «прилавок м’ясника; м’ясна крамниця»
м'яснйці «м’ясоїд»
м'ясу́н «любитель м’яеа»
мня́со
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мя́са білоруська
месо́ болгарська
mjaso верхньолужицька
mis «тс.» вірменська
mimz готська
maṁsám давньоіндійська
мясо давньоруська
*mēm-so «м’ясо» індоєвропейська
месо македонська
měso нижньолужицька
mąsǘ полабська
mięso польська
męso «м’ясо» праслов’янська
mensā прусська
мя́со російська
мȇсо сербохорватська
mäso словацька
mesó словенська
мѧсо старослов’янська
maso чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України