МЕРУЩИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ме́рти «вмирати; завмирати»
псл. *merti, mьrǫ «умирати, умираю», пов’язане чергуванням голосних з mоrь «мор, епідемія»;
споріднене з лит. mirti «умирати», лтс. miřt, лат. morē «ТС.», дінд. márati «помирає», гр. ἔμορτεν «помер», ав. mərəti- «смерть», гот. maurþr «убивство», двн. mord «тс.»;
іє. *mer- «умирати»;
р. мере́ть, умира́ть, бр. ме́рці, др. мьрѣти, мерети, п. mrzeć, ч. mříti, слц. mrieť, вл. mrěć, нл. mrěś, болг. мра, м. мртвее «мертвіє», схв. мре́ти, слн. mréti, стсл. мрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відуме́рти
відуме́рщина
«спадщина»
вміру́щий
«померлий; помираючий»
заме́рти
«завмерти»
замирати
заміра́йло
«такий, що впадає в летаргічний сон, слабосила людина»
заміру́ха
«жінка, що завмирає»
замра́
зме́рщина
зміра́ти
«умирати, вимира́ти»
зумерщина
«тс.»
мере́ти
«мерти»
ме́рлевиця
«колишнє русло річки»
мерле́ць
«мрець»
ме́рлий
«мертвий»
мерли́ни
«поминки»
мерли́нки
«тс.»
ме́рліх
«мертве болото»
мерлю́к
«мрець»
мерля́к
«труп, мрець; смертний Ж; глибоке коряжливе місце в річці Ч»
мерля́тина
«собачий або цапиний запах»
мертвене́ць
«мрець»
ме́ртве́нний
мертве́ць
мертве́цька
мертве́цький
мертвечи́на
мертве́ччина
мертве́шниця
«м’ясна муха, Sarcophaga carnaria; муха, що сідає на трупи, Sarcophaga mortuorum Ж»
мертвещи́на
«мертвечина»
ме́ртви́й
мертви́ня
«смерть (у ворожінні на картах)»
мертви́ти
«убивати, позбавляти життя; бажати смерті кому-небудь»
ме́ртви́ця
«неплодоносний підґрунт; загибле зерно гречки Ж; галька під чорноземом О; земля, глина з глибини МСБГ; грузьке болото Ч»
мертві́ти
«робитися нерухомим, мертвим»
мертво́та́
мертво́тний
мертву́щий
«мертвящий»
ме́ртвя́к
мертвя́чка
«епідемія; погана погода; неврожайний шар землі О»
мерте́ць
«мрець»
меру́щий
«умираючий»
мерцвя́
мерцвя́к
мерча́к
«тс.»
ме́рчик
«маленький мрець»
мерчу́к
«мертвонароджений»
меря́ник
«мрець»
мре́ти
«умирати»
мрець
мру́чий
«смертний; умираючий»
на-умі́р
«тс.; до смерті, знищуюче»
навмиру́ще
«на вірну смерть»
навмі́р
«невідкладно, дуже необхідно»
невмира́ка
«безсмертний (лицар)»
невмиру́чий
невмиру́щий
невміра́йко
«тс.»
обме́рти
«знепритомніти; заціпеніти»
поме́р
«смерть»
померémє
«погибель; каліцтво від народження»
помертле́нник
«небіжчик»
при́мерки
«епідемія»
умерле́ць
«мрець»
умерли́ни
«смерть і пов’язані з нею народні обряди»
уме́рчик
«тс.»
умиру́щий
«смертний; умираючий; мрець»
уміра́чка
«епідемія; смерть»
умре́ць
«мрець»
ще
«на смерть»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mərəti- «смерть» | авестійська |
| ме́рці | білоруська |
| мра | болгарська |
| mrěć | верхньолужицька |
| maurþr «убивство» | готська |
| ἔμορτεν «помер» | грецька |
| mord «тс.» | давньоверхньонімецька |
| márati «помирає» | давньоіндійська |
| мьрѣти | давньоруська |
| *mer- «умирати» | індоєвропейська |
| morē «ТС.» | латинська |
| miřt | латиська |
| mirti «умирати» | литовська |
| мртвее «мертвіє» | македонська |
| mrěś | нижньолужицька |
| mrzeć | польська |
| *merti | праслов’янська |
| мере́ть | російська |
| мре́ти | сербохорватська |
| mrieť | словацька |
| mréti | словенська |
| мрѣти | старослов’янська |
| умира́ть | українська |
| мерети | українська |
| mříti | чеська |
| mьrǫ «умирати, умираю» | ? |
| mоrь «мор, епідемія» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України