МЕРЕХТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мерехті́ти «світити тремтливо, мигтіти; ледь виднітися»
очевидно, результат контамінації дієслів ме́рхнути «втрачати яскравість, тьмяніти» і мигті́ти;
пор. ч. mereštiti se «коливатися, мигтіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерехтли́вий
ме́рхоть
«брижі на воді від бистрої течії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́рхнути «втрачати яскравість, тьмяніти» | українська |
| мигті́ти | українська |
| mereštiti se «коливатися, мигтіти» | чеська |
ряхті́ти «блищати, мерехтіти, [шуміти Нед]»
неясне;
можливо, пов’язане з мерехті́ти;
зіставлення з коренем слів [ря́са, ряси́ти], рясни́й (Кобилянський Мовозн. 1972/3, 78) мало обґрунтоване;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рехти́ти
«мерехтіти»
ряхтли́вий
«мерехтливий»
ряхтяни́й
«блискучий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мерехті́ти | українська |
| ря́са | українська |
| ряси́ти | українська |
| рясни́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України