МЕЖА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
межа́
іє. *medhio- «середній»;
споріднене з лит. mẽdis «дерево», [mẽdė] «ліс», лтс. mežs «тс.», прус. median «дерево», дінд. mádhyaḥ «середній», ав. maiδia-, гр. μέσσος, лат. medius «тс.», гот. midjis «розташований посередині», двн. mitti, вірм. mē «середина»;
псл. *medjā «середина; границя»;
р. межа́, бр. мяжа́, др. межа, п. miedza, ч. mez, слц. medza, вл. mjeza, нл. mjaza, полаб. midsa «скиба», болг. межда́, м. меѓа, схв. мèђа, слн. mêja «межа; ліс», стсл. мєжда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безме́жжя
безме́жний
меджа
меджува́ти
межа́к
«камінь на межі»
межеви́й
меже́ний
«середній, звичний»
межи́ти
«встановлювати межі; пересувати межі»
межі́вка
«розмежовування»
межівни́к
«землемір»
ме́жник
ме́жни́к
«те. Ж; межа в полі; сусід по полю О»
межо́ванє
«тс.»
межо́ви́й
межови́к
межува́льний
межувальник
межува́ти
«встановлювати межі; бути близьким до чого-небудь; [пересувати межі Ж]»
межува́тися
«відділятися; бути суміжним»
міжа́
«сусід по полю»
міжа́к
«проміжок»
міжни́к
міжовщик
«ТС.»
обме́жений
обме́жка
«межування»
обме́жний
обме́жник
обме́жництво
обме́жувальний
обме́жувати
обме́жувач
обмі́жка
«тс. Пі; межа Ж»
обмі́жний
обмі́жок
«обніжок; [прикордонний стовп Бі]»
перемежа́ти
«чергувати»
помеже́нник
«сусід по земельному володінню»
помеже́нно
«суміжно»
поме́жжє
«прилегла до межі частина поля»
поме́жно
«тс.»
по́між
«поряд; підряд»
(присл.)
помі́жний
«суміжний»
помі́жник
«тс.»
проме́жина
проме́жка
«проміжок»
проме́жний
«проміжний»
проме́жок
«тс.; стежка по межі між двома полями»
проміжни́й
про́міжок
розме́же
«розмежування; розмежувальна етіна»
розмежува́льний
су́меж
«поряд»
суме́жний
суме́жник
«сусід по земельному володінню»
су́між
«тс.»
сумі́жний
сумі́жник
«[тс.]; підприємство, тісно пов’язане з іншим»
узмі́жок
«смуга вздовж межі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maiδia- | авестійська |
| мяжа́ | білоруська |
| межда́ | болгарська |
| mjeza | верхньолужицька |
| mē «середина» | вірменська |
| midjis «розташований посередині» | готська |
| μέσσος | грецька |
| mitti | давньоверхньонімецька |
| mádhyaḥ «середній» | давньоіндійська |
| межа | давньоруська |
| *medhio- «середній» | індоєвропейська |
| medius «тс.» | латинська |
| mežs «тс.» | латиська |
| mẽdis «дерево» | литовська |
| меѓа | македонська |
| mjaza | нижньолужицька |
| midsa «скиба» | полабська |
| miedza | польська |
| *medjā «середина; границя» | праслов’янська |
| median «дерево» | прусська |
| межа́ | російська |
| мèђа | сербохорватська |
| medza | словацька |
| mêja «межа; ліс» | словенська |
| мєжда | старослов’янська |
| mez | чеська |
| mẽdė «ліс» | ? |
демікото́н «напівбавовняна тканина»
запозичення з французької мови;
фр. demicoton «тс.» є складним словом, утвореним з основ demi «половина», що походить від нар.-лат. dimedius «половинний», пов’язаного з лат. dīmidius «тс.», утвореним за допомогою префікса dis- (dī-) «роз-» від прикметника medius «середній», спорідненого з псл. *medja, укр. межа́, і coton «бавовна», запозиченого через посередництво італійської мови з арабської (ар. qoṭon, qúṭun «тс.»);
р. демикото́н, бр. дэмікато́н, слц. demikotón, болг. деми́кото́н, димикато́н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
демикото́н
демикото́новий
демікото́новий
микито́н
микито́новий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэмікато́н | білоруська |
| деми́кото́н | болгарська |
| dīmidius «тс.» | латинська |
| dimedius «половинний» | народнолатинська |
| *medja | праслов’янська |
| демикото́н | російська |
| demikotón | словацька |
| межа́ | українська |
| димикато́н | українська |
| demicoton «тс.» | французька |
| demi «половина» | ? |
| dis- «роз-» (dī-) | ? |
| medius «середній» | ? |
| coton «бавовна» | ? |
нєз «ядро горіха»
молд. мез ([нез]) «серцевина, ядро (горіха)», як і рум. miez «тс.», походить від лат. medius «середній», спорідненого з дінд. mádhyaḥ, гот. midjis «тс.», псл. *medja «межа», укр. межа́;
запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| midjis «тс.» | готська |
| mádhyaḥ | давньоіндійська |
| medius «середній» | латинська |
| мез «серцевина, ядро (горіха)» ([нез]) | молдавська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| miez «тс.» | румунська |
| межа | українська |
ме́жень «низький рівень води в річці, озері; середина літа, коли річки мають низький рівень води; [літня пора, коли луб відстає від дерева Бі]»
утворене від межа «середина; лінія поділу» за допомогою форманта -ень, характерного для назв місяців;
р. меже́нь «низький рівень води в річці, озері; [середина літа; середина зими; межа; перехідний стан (напр., погоди); рівнодення; полудень; повний місяць; річне дно]», бр. ме́жань «довге сезонне стояння низьких рівнів води в річці», [ме́жын] «весняна пора, коли багато соків у деревах», др. межень «середина літа», меженина «літня засуха; нестаток хліба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змежені́ти
«спасти (про воду); стати вужчим (про річку)»
межени́на
«літня пора, коли луб відстає від дерева»
меже́нний
ме́жі́нь
«низький рівень води в річці, озері; середина літа»
перемеже́нитися
«обійтися, пройти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́жань «довге сезонне стояння низьких рівнів води в річці» | білоруська |
| межень «середина літа» | давньоруська |
| меже́нь «низький рівень води в річці, озері; [середина літа; середина зими; межа; перехідний стан (напр., погоди); рівнодення; полудень; повний місяць; річне дно]» | російська |
| ме́жын «весняна пора, коли багато соків у деревах» | українська |
| меженина «літня засуха; нестаток хліба» | українська |
| межа «середина; лінія поділу» | ? |
| -ень | ? |
меридіа́н
запозичення з західноєвропейських мов;
н. Meridián, фр. méridian, англ. meridian походять від лат. merῑdiānus «полуденний, південний», пов’язаного з merῑdiēs «полудень; південь; середина», що складається з основ прикметника medius «середній», спорідненого з гот. midjis «тс.», псл. *medja «межа», укр. межа́, та іменника diēs «день», спорідненого з дінд. dyám, псл. dьnь, укр. день «тс.»;
р. болр. меридиа́н, бр. мерыдыя́н, п. merydian, ч. слц. слн. meridián, вл. meridian, м. меридија́н, схв. меридијāн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
меридіона́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| meridian | англійська |
| мерыдыя́н | білоруська |
| меридиа́н | болгарська |
| meridian | верхньолужицька |
| midjis «тс.» | готська |
| dyā́m | давньоіндійська |
| merῑdiānus «полуденний, південний» | латинська |
| merῑdiēs «полудень; південь; середина» | латинська |
| medius «середній» | латинська |
| diēs | латинська |
| меридија́н | македонська |
| Meridián | німецька |
| merydian | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| dьnь | праслов’янська |
| меридùјāн | сербохорватська |
| meridián | словацька |
| meridián | словенська |
| межа́ «день» | українська |
| день «тс.» | українська |
| méridian | французька |
| meridián | чеська |
| меридиа́н | ? |
метаболі́зм «обмін речовин в організмі»
інтернаціональний біологічний термін (пор. нім. Metabolísmus, фр. métabolisme, англ. metabolism «тс.»), джерелом якого є гр. μεταβολή «зміна, перетворення», пов’язане з μεταβάλλειν «змінювати», утвореним за допомогою префікса μετα- «серед, шляхом, пере-, після», можливо, спорідненого з псл. *medja «межа», укр. межа́, між, від дієслова βάλλω «кидаю, ударяю; гоню»;
р. метаболи́зм, бр. метаболі́зм, п. metabolizm, ч. metabolismus, слц. metabolizmus, болг. метаболи́зъм, слн. metabolízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метаболі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| метаболі́зм | білоруська |
| метаболи́зъм | болгарська |
| μεταβολή «зміна, перетворення» | грецька |
| metabolizm | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| метаболи́зм | російська |
| metabolizmus | словацька |
| metabolízem | словенська |
| межа́ | українська |
| між | українська |
| metabolismus | чеська |
| μεταβάλλειν «змінювати» | ? |
| μετα- «серед, шляхом, пере-, після» | ? |
| βάλλω «кидаю, ударяю; гоню» | ? |
ме́ццо «жіночий голос, середній за регістром, меццо-сопрано» (муз.)
результат скорочення запозиченого з італійської мови терміна ме́ццосопра́но;
іт. mezzosoprano утворене з прикметника mezzo «середній, половинний», що походить від лат. medius «середній», спорідненого з псл. *medja «межа», укр. межа́, між, та іменника soprano «високий жіночий голос»;
р. ме́ццо, бр. ме́цца, п. вл. mezzosopran, ч. слц. mezzosoprán, болг. мецосопран(о), схв. мецосòпрāн, слн. mézzosoprán;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́цца | білоруська |
| мецосопран(о) | болгарська |
| mezzosopran | верхньолужицька |
| mezzosoprano утворене з прикметника mezzo «середній, половинний» | італійська |
| medius «середній» | латинська |
| mezzosopran | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| ме́ццо | російська |
| мецосòпрāн | сербохорватська |
| mezzosoprán | словацька |
| mézzosoprán | словенська |
| межа́ | українська |
| між | українська |
| mezzosoprán | чеська |
| ме́ццосопра́но | ? |
| soprano «високий жіночий голос» | ? |
інтерме́дія «у середньовічному театрі -- комедійна сценка, вставлена між актами драми»
можливо, через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. intermedium (intermedius) «те (той), що знаходиться в середині; середнє» виникло внаслідок складення прийменника inter «між, серед» і прикметника medius «середній, центральний», спорідненого з псл. *medja «межа», укр. межа́;
р. болг. интерме́дия, бр. інтэрме́дыя, п. intermedium;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тириме́дія
«розгардіяш; мотлох»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інтэрме́дыя | білоруська |
| интерме́дия | болгарська |
| intermedium «те (той), що знаходиться в середині; середнє» (intermedius) | латинська |
| inter «між, серед» | латинська |
| medius «середній, центральний» | латинська |
| intermedius | латинська |
| intermedium | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| интерме́дия | російська |
| межа́ | українська |
між (прийменник)
псл. *medji, *medjū, місц. в. одн. і дв. іменника *medja «межа»;
р. меж, между, бр. між, др. межю, межу, п. między, [mezy], ч. mezi, слц. medzi, вл. mjez, miezy, нл. mjaz, mjazy, болг. между́, м. меѓу, схв. [мед], мèђу, слн. mèj, стсл. мεждоу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Г
з-по́між
зме́дже
«з-поміж»
змеж
зме́жи
зміж
«тс.»
ме́джи
ме́джо
«тс.»
меж
ме́же
ме́жи́
по́меж
«серед, між»
поме́же
поме́жи́ «тс.»
помі́ж
«серед, між; [повз]»
по́між
«біля, коло; підряд, цілком»
проме́ж
проме́жи
про́мі́ж
промі́ждо
«проміж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| між | білоруська |
| между́ | болгарська |
| mjez | верхньолужицька |
| miezy | верхньолужицька |
| межю | давньоруська |
| меѓу | македонська |
| mjaz | нижньолужицька |
| mjazy | нижньолужицька |
| między | польська |
| *medji | праслов’янська |
| меж | російська |
| мед | сербохорватська |
| medzi | словацька |
| mèj | словенська |
| мεждоу | старослов’янська |
| между | українська |
| межу | українська |
| mezy | українська |
| мèђу | українська |
| mezi | чеська |
| *medjū | ? |
| і | ? |
| і | ? |
| і | ? |
| *medja «межа» | ? |
около́док «у царській Росії район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві; (заст.) медичний пункт при військовій частині»
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого давнішою вважається форма около́ток, пов’язана з колоти́ти «бити, калатати»;
у такому разі первісним могло бути значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»;
виводиться також (Bern. I 548) від ко́ло «коло» як р. [межу́ток] «проміжок», промежу́ток «тс.», від [ме́жу] «між»;
недостатньо обґрунтованим є пов’язання около́ток (з первісним значенням «перегородка») з укр. [коло́т] «обмолочений сніп соломи», п. okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина», okłot «тс.», ч. klát «колода, чурбак», klátek «тс.», полаб. klåtaí «колоди», прус. kalte «межовий стовп» (Matzenauer LF 8, 169; 11, 349; Torbiörnsson 1, 84);
деякі автори (Преобр. I 644; Горяев 238) первісною вважають форму около́док, яку зіставляють з коло́да «пасіка», пояснюючи слово як «поселення навколо колоди бджіл»;
р. около́док «поліцейська дільниця», около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа», бр. акало́дак «околодок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
около́дочний
око́лодочник
«житель ближньої округи»
около́тиця
«навколишня місцевість»
около́ток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акало́дак «околодок» | білоруська |
| klåtaí «колоди» | полабська |
| okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина» | польська |
| kalte «межовий стовп» | прусська |
| межу́ток «проміжок» | російська |
| около́док «поліцейська дільниця» | російська |
| коло́т «обмолочений сніп соломи» | українська |
| около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа» | українська |
| klát «колода, чурбак» | чеська |
| около́ток | ? |
| колоти́ти «бити, калатати» | ? |
| значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом» | ? |
| ко́ло «коло» | ? |
| промежу́ток «тс.» | ? |
| ме́жу «між» | ? |
| около́ток (з первісним значенням «перегородка») | ? |
| okłot «тс.» | ? |
| klátek «тс.» | ? |
| около́док | ? |
| коло́да «пасіка» | ? |
| як «поселення навколо колоди бджіл» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України