МАХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
маха́ти «робити помахи чимось у повітрі; іти, їхати, бігти»
зіставлялося з лит. mosúoti «махати», mostagúoti «розмахувати руками», mósterėti «махнути»;
розглядається як поширення суфіксом -x- ( ‹-s-) кореня ma-, наявного в majati «маяти», maniti «манити» припускається, що x виникло з s за аналогією до випадків з x‹s після i, u;
псл. maxati (rnaxajǫ, mašǫ) «махати»;
р. маха́ть, бр. маха́ць, др. махати, п. вл. machać, ч. máchati, слц. máchat’, нл. machas, полаб. smáchne, болг. ма́хам, схв. мáхати, слн. máháti, цсл. махати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мах
ви́махати
«вирости великим»
відмахну́тися
вмах
«вмить»
за́мах
замахни́й
«замашний»
замахови́й
«маховий»
зама́шистий
зама́шка
зама́шни́й
замашня́ка
«сильний чоловік»
змах
зма́ху
«відразу»
мах
(виг.)
мах
«помах»
ма́ха
«колода у валу вітряка»
маха́йлик
«чарка»
маха́льний
маха́льник
«той, хто подає сигнали маханням»
махну́ти
«зробити помах; побігти; [украсти МСБГ]»
махови́й
махови́к
«маятник»
ма́хо́м
«дуже швидко, вмить»
махорну́ти
«сильно махнути; помчатися»
махо́та
«коливання»
маши́ти
«махати»
навви́машки
наві́дмах
наві́дмаш
нао́дмаш
обма́х
«обхват»
обма́хало
«опахало від мух»
о́мах
«спалах, язик вогню»
перемахну́ти
«перестрибнути, перебігти»
підмахну́ти
«підписати»
по́мах
про́мах
промахну́тися
про́ма́шка
ро́змах
розма́шистий
розмашни́й
ума́х
«вмить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маха́ць | білоруська |
| ма́хам | болгарська |
| machać | верхньолужицька |
| махати | давньоруська |
| mosúoti «махати» | литовська |
| machas | нижньолужицька |
| smáchne | полабська |
| machać | польська |
| maxati «махати» (rnaxajǫ, mašǫ) | праслов’янська |
| маха́ть | російська |
| мáхати | сербохорватська |
| máchat' | словацька |
| máháti | словенська |
| махати | церковнослов’янська |
| máchati | чеська |
| mostagúoti «розмахувати руками» | ? |
| mósterėti «махнути» | ? |
| -x- ( ‹-s-) | ? |
| majati «маяти» | ? |
| maniti «манити» | ? |
| u | ? |
зама́шка «плоскінь (перев. вимочена)» (бот.)
похідне утворення від маха́ти;
назва зумовлена тим, що вибираючи плоскінь з конопель, навмисне махають стеблами в повітрі, щоб пилок розлітався навкруги для запліднення;
р. зама́шка «плоскінь»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зама́шка «плоскінь» | російська |
| маха́ти | ? |
маґо́ла «безрогий віл»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [magoła] «кобила» пов’язується з [magać] «махати», не зовсім ясним варіантом форми machać «махати», що відповідає укр. маха́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| magoła «кобила» | польська |
| маха́ти | українська |
| magać «махати» | ? |
| machać «махати» | ? |
май «клечання, зелень, якою прикрашають хати на зелені свята»
розглядається як утворення від кореня *ma«хитатися, коливатися» в словах ма́яти, маха́ти (Горяев 200);
припускається також зв’язок з назвою місяця май «травень» (Brückner 317 – 318);
не зовсім ясне;
р. [май] «клечання», бр. [май] «зелень, якою прикрашають хати на зелені свята», п. maj «тс.», ч. máj(e) «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками», слц. máj «дерево, що ставиться перед вікном коханої», нл. maja «весняна берізка», схв. мȃј, мȁј «весняна квітка; зелень», слн. máj «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маї́ня
«клечання, зелень, якою квітчають хату на зелені свята; знаки в полі з гілок»
маї́ти
«заквітчувати зеленню»
майина́
«тс.; опудало»
майи́ти
«робити з гілок знаки в полі»
ма́йка
«букет на щойно поставленому зрубі хати; віха (знак)»
майни́й
«укритий листям»
майова́т
«гуляти»
маюва́ти
«вкриватися листям»
обма́ювати
«прикрашати зеленню»
розмай
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май «зелень, якою прикрашають хати на зелені свята» | білоруська |
| maja «весняна берізка» | нижньолужицька |
| maj «тс.» | польська |
| май «клечання» | російська |
| мȃј | сербохорватська |
| máj «дерево, що ставиться перед вікном коханої» | словацька |
| máj «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками» | словенська |
| мȁј «весняна квітка; зелень» | українська |
| máj(e) «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками» | чеська |
| ма́яти | ? |
| маха́ти | ? |
| май «травень» | ? |
ма́йдати «махати (хвостом)»
афективне утворення, пов’язане з маха́ти, ма́яти (див.)· – Пор. майтала́ти;
п. majdać «махати, виляти, крутити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майда́к
«хвіст»
майдала́ти
«махати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| majdać «махати, виляти, крутити» | польська |
| маха́ти | ? |
| ма́яти | ? |
| майтала́ти | ? |
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
не зовсім ясне;
псл. mara «привид»;
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
мастіґо́рити «бити, лупцювати»
очевидно, утворене (можливо, в бурсацькому середовищі) на основі гр. μαστιγόω «б’ю, шмагаю», похідного від μάστιξ(-ιγος) «батіг, канчук», пов’язаного з -μάσσασθαι, μαίομαι «обмащую, доторкаюся», можливо, спорідненими з укр. ма́яти, маха́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
масці́ґóрити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| μαστιγόω «б’ю, шмагаю» | грецька |
| ма́яти | українська |
| μάστιξ(-ιγος) «батіг, канчук» | ? |
| -μάσσασθαι | ? |
| μαίομαι «обмащую, доторкаюся» | ? |
| маха́ти | ? |
махови́к «махове колесо» (техн.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. махови́к пов’язане з мах, маха́ть, що відповідає укр. маха́ти;
болг. махови́к, бр. махаві́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| махаві́к «тс.» | білоруська |
| махови́к | болгарська |
| махови́к пов'язане з мах | російська |
| маха́ти | українська |
| маха́ть | ? |
махола́пник «мухоловка»
результат видозміни слова *мухола́пник «тс.», [мухола́п] «мухоловка, клейка стрічка» О, зближеного, очевидно, з дієсловом маха́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *мухола́пник «тс.» | ? |
| мухола́п «мухоловка, клейка стрічка» | ? |
| маха́ти | ? |
махоме́тник «шибеник»
афективне утворення, пов’язане з магомета́нин «мусульманин»;
пор. р. магоме́т (лайл.);
вторинно зближене з дієсловами маха́ти і мета́ти;
р. [махоме́т] (лайл.) «розбійник», [мухаме́т] «шахрай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магоме́т (лайл.) | російська |
| махоме́т «розбійник» (лайл.) | російська |
| мухаме́т «шахрай» | українська |
| магомета́нин «мусульманин» | ? |
| магоме́т (лайл.) | ? |
| маха́ти | ? |
| мета́ти | ? |
магала́ «частина передмістя; куток села Me»
молд. махала́ «передмістя, міський квартал», рум. mahala «тс.», як і болр. махала́ «частина міста або села; квартал», схв. мàхала, махàла «ТС.», походить від тур. mahalle «квартал, район (міста)», яке зводиться до ар. maḥalla «тс.»;
запозичення з молдавської і румунської мов;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maḥalla «тс.» | арабська |
| махала́ «передмістя, міський квартал» | молдавська |
| mahalá «тс.» | румунська |
| мàхала | сербохорватська |
| махàла «ТС.» | сербохорватська |
| mahalle «квартал, район (міста)» | турецька |
| махала́ «частина міста або села; квартал» | ? |
магала́тій «чоловік, який прикидається дурником»
молд. махалажи́у (рум. mahalagíu) «мешканець передмістя; (перен.) простолюдин, мужик; грубіян, пліткар» є похідним від махала́ (рум. mahalá) «передмістя»;
очевидно, запозичення з молдавської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маґлаві́т
«навіжений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| махалажи́у «мешканець передмістя; (перен.) простолюдин, мужик; грубіян, пліткар» (рум. mahalagíu) | молдавська |
| махала́ «передмістя» (рум. mahalá) | молдавська |
| mahalagíu | румунська |
| mahalá | румунська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України