МАТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
мату́ра «іспити на атестат зрілості» (заст.)
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Matúra «тс.» походить від лат. mātūrus (жін. р. mātūra) «зрілий», що вважається спорідненим з mātutīnus «ранковий» і іменем давньоіталійської богині ранку Mātuta, з кімр. брет. mad «добрий», корн. mas, сбрет. mat «тс.», можливо, також з псл. materъ «зрілий», укр. ма́те́ри́й «тє.»;
п. вл. matura, ч. (розм.) matura, maturita, слц. слн. matúra, болг. м. схв. матýра «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
матýра «тс.» | болгарська |
mad «добрий» | бретонська |
matura | верхньолужицька |
mad «добрий» | кімрська |
mas | корнська |
mātūrus «зрілий» (жін. р. mātūra) | латинська |
матýра «тс.» | македонська |
Matúra «тс.» | німецька |
matura | польська |
materъ «зрілий» | праслов’янська |
матýра «тс.» | сербохорватська |
mat «тс.» | середньобретонська |
matúra | словацька |
matúra | словенська |
ма́те́ри́й «тє.» | українська |
matura (розм.) | чеська |
maturita (розм.) | чеська |
mātutīnus «ранковий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України