МАРНІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́рний «даремний, незначний»
Matzenauer 58;
Mikl. EW 184;
не зовсім ясне;
найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);
зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;
Преобр. II 511;
Brückner 322;
SW II 885;
Holub – Lyer 304;
Holub – Kop. 217;
Schuster-Šewc 888 – 889;
Bezlaj ESSJ II 167 – 168;
р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марне́те
«псувати, марнувати»
марне́тний
«даремний»
ма́рний
«худий»
марни́ця
«дрібниця»
марні́ти
«ставати худим; пропадати марно»
марнота́
ма́рнощі
марнува́ти
«витрачати даремно»
нама́рне
нама́рно
помарни́ти
«знищити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mar «псувати» | англійська |
| ма́рны «даремний, худий» | білоруська |
| marny «нікудишній» | верхньолужицька |
| marrjan «перешкоджати» | давньоверхньонімецька |
| marny «нікудишній» | нижньолужицька |
| marny «даремний, злиденний» | польська |
| ма́рный «стомлений, змучений» | російська |
| márny «тс.» | словацька |
| máren «мізерний, нікудишній» | словенська |
| marný «даремний, пустий» | чеська |
| EW | ? |
| мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний») | ? |
| *merti «умирати» | ? |
| *mar- «псувати, знищувати» | ? |
марчі́ти «старіти; занепадати»
очевидно, нерегулярне утворення, пов’язане з марні́ти, ма́рни́й (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марні́ти | ? |
| ма́рни́й | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України