МАРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́рний «даремний, незначний»
Matzenauer 58;
Mikl. EW 184;
Bezlaj ESSJ II 167 – 168;
Schuster-Šewc 888 – 889;
Holub – Kop. 217;
не зовсім ясне;
найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);
зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;
Преобр. II 511;
Brückner 322;
SW II 885;
Holub – Lyer 304;
р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марне́те
«псувати, марнувати»
марне́тний
«даремний»
ма́рний
«худий»
марни́ця
«дрібниця»
марні́ти
«ставати худим; пропадати марно»
марнота́
ма́рнощі
марнува́ти
«витрачати даремно»
нама́рне
нама́рно
помарни́ти
«знищити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mar «псувати» | англійська |
| ма́рны «даремний, худий» | білоруська |
| marny «нікудишній» | верхньолужицька |
| marrjan «перешкоджати» | давньоверхньонімецька |
| marny «нікудишній» | нижньолужицька |
| marny «даремний, злиденний» | польська |
| ма́рный «стомлений, змучений» | російська |
| márny «тс.» | словацька |
| máren «мізерний, нікудишній» | словенська |
| marný «даремний, пустий» | чеська |
| EW | ? |
| мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний») | ? |
| *merti «умирати» | ? |
| *mar- «псувати, знищувати» | ? |
ма́рний «запечений, обпалений»
очевидно, пов’язане з ма́рево «сухий туман», болг. мараня́ «спека, задуха; марево»;
р. [ма́рный] «жаркий, задушливий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | болгарська |
| ма́рный «жаркий, задушливий» | російська |
| ма́рево «сухий туман» | ? |
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
не зовсім ясне;
псл. mara «привид»;
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
марнопо́лька «шинок»
результат деетимологізації слова монопо́лька «винна крамниця», зближеного з ма́рний, марнува́ти, (про гроші);
Фонетичні та словотвірні варіанти
марнопо́л
«продавець у шинку»
марнопо́ль
«тс.; казенна горілка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| монопо́лька «винна крамниця» | ? |
| ма́рний | ? |
| марнува́ти | ? |
ма́рчити «марнувати, марнотратити»
очевидно, нерегулярне утворення, пов’язане з марнува́ти, ма́рний (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марнува́ти | ? |
| ма́рний | ? |
марчі́ти «старіти; занепадати»
очевидно, нерегулярне утворення, пов’язане з марні́ти, ма́рни́й (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марні́ти | ? |
| ма́рни́й | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України