МАРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
псл. mara «привид»;
не зовсім ясне;
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України