МАНІВЦЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
маніве́ць «обхідний, кружний шлях; невірний шлях»
пов’язане з мани́ти (пор. [омане́ць] «манівець»);
первісне значення – «невірний шлях»;
р. [манаве́ц] «обочина дороги», [ма́новать] «іти навмання», [ма́новьем] «навмання, без дороги», [ма́ною] «тс.», бр. [ману́ць] «трапити куди треба», п. manowce «манівці» (з укр.), ч. maní nemaní «навмання», maním nemaním «тс.», слц. manina «бездоріжжя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манівці
«тс.»
манове́ць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ману́ць «трапити куди треба» | білоруська |
| manowce «манівці» (з укр.) | польська |
| манаве́ц «обочина дороги» | російська |
| manina «бездоріжжя» | словацька |
| ма́новать «іти навмання» | українська |
| ма́новьем «навмання, без дороги» | українська |
| ма́ною «тс.» | українська |
| maní nemaní «навмання»«тс.» | чеська |
| maním nemaním «навмання»«тс.» | чеська |
| мани́ти (пор. [омане́ць] «манівець») | ? |
наману́ти «принагідно трапитися, зустріти»
неясне;
можливо, пов’язане з манівці́ або з р. [мани́ть] «увижатися, здаватися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мани́ть «увижатися, здаватися» | російська |
| манівці́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України