МАНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

маня́ «отвір, з якого висипається борошно в млині»

неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

манє́к «рептух (для годівлі коней)»

огро́ма «надзвичайна величина, велика протяжність, велика кількість»

зіставлення з грім, гримі́ти (Brückner 158, 376) недостатньо обґрунтоване;
очевидно, пов’язане з грома́да;
р. огро́мный, п. ogrom «величезний розмір, надзвичайна величина», ogromny «величезний», ч. ohromný «тс.», ohrom, ohroma «здивування, приголомшення», слц. ohromný «величезний; [чудовий, надзвичайний]», болг. огро́мен «величезний», м. огромен, схв. о̀гро̄ман, о̏гро̄ман, слн. ogrómen «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

огрімки́й «величезний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
огро́мен «величезний» болгарська
огромен македонська
ogrom «величезний розмір, надзвичайна величина»«величезний» польська
ogromny «величезний розмір, надзвичайна величина»«величезний» польська
огро́мный російська
ман сербохорватська
ohromný «величезний; [чудовий, надзвичайний]» словацька
ogrómen «тс.» словенська
ман українська
ohromný «тс.»«здивування, приголомшення» чеська
ohrom «тс.»«здивування, приголомшення» чеська
ohroma «тс.»«здивування, приголомшення» чеська
грім ?
гримі́ти ?
грома́да ?

мани́ти «кликати; вабити; вводити в оману»

псл. maniti, manjǫ «манити»;
споріднене з лтс. mãnît «обманювати», двн. mein «облудний», дінд. māya «привид, мана, чари», ав. māyā- «тс.»;
наявна лише в частині слов’янських мов основа man- відповідає властивій іншим слов’янським мовам основі mam- з тим самим значенням (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і);
обидві основи могли бути утворені за допомогою відмінних детермінантів від одного кореня mā- «швидко рухати, махати» або одна з них є результатом асиміляції чи дисиміляції кінцевого приголосного у корені (m – n);
р. мани́ть, бр. мані́ць, др. манение «зваблювання», п. [manić], ч. [podmanic], нл. maniś;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вмана́ «мана»
за́манка «принада»
зама́нли́вий
заману́тися
заманчи́вий
зманьчи́вий «оманливий»
мана́
мани́тися «хотітися»
манії́тися «снитися»
манли́вий
ма́нути «спокушати» (заст.)
ману́тися «тс.»
ма́ня «мана»
навмана́
навмани́
навманки́
навмання́
навманці́
навманя́
навманя́к
навманя́ки́
намана́ «навмання»
наомани́ «тс.»
о́бма́н
обма́на
обмани́тель
обма́нка «(мін.); [спосіб вишивання ЛБ VII]»
обма́нли́вий
обма́нний
обма́нник
обма́нство
обма́нщик
обма́нювати
ома́на
омане́ць «манівець»
ома́нливий
ома́нний
ома́нювати
пере́ман «переманювання»
перема́нювач
підма́на «ошукання, спокуса»
пома́на «мана»
пома́нли́вий «привабливий»
прима́на
при́ма́нка
приманли́вий
прима́нний
приманчи́вий
при́мань
ума́нювати «заманювати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
māyā- «тс.» авестійська
мані́ць білоруська
mein «облудний» давньоверхньонімецька
māya «привид, мана, чари» давньоіндійська
манение «зваблювання» давньоруська
mãnît «обманювати» латиська
maniś нижньолужицька
manić польська
maniti праслов’янська
мани́ть російська
podmanic чеська
manjǫ «манити» ?
man- (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і) ?
mā- «швидко рухати, махати» ?

мани́шка «нагрудник до чоловічої сорочки»

р. мани́шка, бр. мані́шка, п. maniszka;
пов’язується з мана́, мани́ти (Фасмер – Трубачев II 569; КЭСРЯ 255);
припускається спільність походження з манже́та (Фасмер II 569; Преобр. І 509; Горяев 201);
зближується з лат. mancus «недостатній» (Горяев 201), з п. manyż «косметика» (SW II 365);
р. мани́шка, бр. мані́шка, п. maniszka;
пов’язується з мана́, мани́ти (Фасмер – Трубачев II 569; КЭСРЯ 255);
припускається спільність походження з манже́та (Фасмер II 569; Преобр. І 509; Горяев 201);
зближується з лат. mancus «недостатній» (Горяев 201), з п. manyż «косметика» (SW II 365);
загальновизнаної етимології не має;
загальновизнаної етимології не має;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мані́жка
мані́шка «тс.; [велика квітка, яку вишивають на тканині, а потім прикріпляють до одягу МСБП»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мані́шка білоруська
мані́шка білоруська
mancus латинська
mancus латинська
maniszka польська
maniszka польська
мани́шка російська
мани́шка російська
мана́ українська
мани́ти українська
манже́та українська
мана́ українська
мани́ти українська
манже́та українська

маніве́ць «обхідний, кружний шлях; невірний шлях»

первісне значення – «невірний шлях»;
пов’язане з мани́ти (пор. [омане́ць] «манівець»);
р. [манаве́ц] «обочина дороги», [ма́новать] «іти навмання», [ма́новьем] «навмання, без дороги», [ма́ною] «тс.», бр. [ману́ць] «трапити куди треба», п. manowce «манівці» (з укр.), ч. maní nemaní «навмання», maním nemaním «тс.», слц. manina «бездоріжжя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

манівці «тс.»
манове́ць
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ману́ць «трапити куди треба» білоруська
manowce «манівці»укр.) польська
манаве́ц «обочина дороги» російська
manina «бездоріжжя» словацька
ма́новать «іти навмання» українська
ма́новьем «навмання, без дороги» українська
ма́ною «тс.» українська
maní nemaní «навмання»«тс.» чеська
maním nemaním «навмання»«тс.» чеська
мани́ти (пор. [омане́ць] «манівець») ?

манія́ «сурик»

п. minja «сурик»;
Walde – Hofm. II 91 – 92. – Пор. кармі́н, мініатю́ра, мі́ній;
Klein 984;
Bezlaj ESSJ II 184;
Holub – Lyer 315;
лат. minium походить, очевидно, з іберійських мов Піренейського півострова. – SW II 990;
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мана́ «барвник фіолетового кольору»
маніє́вий «пофарбований манією»
мані́йка «тс.; [вид зеленки (для мазання припічка) Me]»
манійо́вий «темно-фіолетовий»
минія́ «сурик»

ма́нна «їжа, що, за біблійною легендою, падала з неба під час мандрів євреїв у пустелі»

через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. μάννα походить від арам. manna «небесна манна», спорідненого з гебр. mān «небесний дар; їжа», пов’язаним з mānah «наділяти, дарувати»;
реальною основою легенди могло стати збирання і споживання далеко розсіюваних вітром по пустелі кусочків засохлої леканори (манни);
р. бр. болг. ма́нна, др. маньна «манна», манаа «пшеничні крупи», п. слц. вл. manna «манна», ч. mana, слн. mána, м. мана, схв. мȁна, стсл. ман(ъ)на «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́нка «манні крупи»
ма́нний «виготовлений з дрібнорозмеленої пшениці»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
manna «небесна манна» арамейська
ма́нна білоруська
ма́нна болгарська
manna «манна» верхньолужицька
mān «небесний дар; їжа» гебрайська
μάννα грецька
маньна «манна» давньоруська
мана македонська
manna «манна» польська
ма́нна російська
мȁна сербохорватська
manna «манна» словацька
mána словенська
манаа «пшеничні крупи» українська
mana чеська
mānah «наділяти, дарувати» ?
ман(ъ)на «тс.» ?

ма́нна «застиглий сік деяких рослин; [молоко; зібраний бджолами пилок квітів ВеУг; солодкуваті краплини на листі рослин О; грибковий паразит жита ДзАтл II]»

такий розвиток семантики пов’язаний, очевидно, з уявленням про те, що солодкі краплини на листі рослин, як, нібито, і роса, падають з неба;
результат семантичної видозміни біблійної назви ма́нна «небесна їжа»;
р. ма́нна «застиглий сік деяких рослин», бр. ма́нна «тс.», [ма́на] «нектар», п. manna «застиглий сік ясеня манного, Fraxinus ornus L.», ч. mana «сік деяких рослин», manna «тс.», слц. manna «солодкий сік на листі деяких дерев, листковий мед», болг. ма́нна «застиглий сік», схв. мȁна «солодкий сік рослин», слн. mána «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́на «застиглий сік деяких рослин»
манни́стий «багатий на сік» (про рослини)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́нна «тс.» білоруська
ма́нна «застиглий сік» болгарська
manna «застиглий сік ясеня манного, Fraxinus ornus L.» польська
ма́нна «застиглий сік деяких рослин» російська
мȁна «солодкий сік рослин» сербохорватська
manna «солодкий сік на листі деяких дерев, листковий мед» словацька
mána «тс.» словенська
ма́на «нектар» українська
mana «сік деяких рослин»«тс.» чеська
manna «сік деяких рослин»«тс.» чеська
ма́нна «небесна їжа» ?

Мануї́л (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Μανουήλ являє собою скорочений варіант гебр. ‘Immānū’ēl;
р. Мануи́л, бр. Мануі́л, Мано́йла, др. Мануи́лъ, болг. Манои́л, Мано́йло, схв. Мàнȏјло, стсл. Маноуилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ман «лице б(о)жее» (1627)
Мано́йло
Ману́йло
Манько́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Мануі́л білоруська
Манои́л болгарська
'Immānū'ēl гебрайська
Μανουήλ грецька
Мануи́лъ давньоруська
Мануи́л російська
Мàнȏјло сербохорватська
Маноуилъ старослов’янська
Мано́йла українська
Мано́йло українська

Марі́я (жіноче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μαρία ‹ Μαριάμ походить від арам. Maryam, спорідненого з гебр. Miryam;
р. болг. Мари́я, бр. Мары́я, др. Мария, п. Maria, Marja, ч. Marie, слц. Mária, вл. нл. Marija, полаб. Morája, м. Мариjа, схв. Мàриjа, слн. Marija, стсл. Марига;
Фонетичні та словотвірні варіанти

М «владушаа, или г(оспо)жа ... поднесенаа, аб(о) горкости море, або мѵрра» (а)рі́я или Мариа́м (1627)
Маню́ня
Маню́ра
Маню́ся
Маню́та
Ма́ня
Маня́ша
Ма́р'я
Мара́ня
Маричка
Мари́ша
Марі́йка
Марі́ка
Марі́чка
Марі́я (1401)
Ма́рка
Мару́на
Марунджа́
Ма́ру́ня
Маруси́на
Мару́ся
Мару́шка
Маря
Ма́ся
Ма́ша
Му́нька
Му́ра
Му́ся
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Maryam арамейська
Мары́я білоруська
Мари́я болгарська
Marija верхньолужицька
Miryam гебрайська
Μαρία грецька
Мария давньоруська
Мариjа македонська
Marija нижньолужицька
Morája полабська
Maria польська
Мари́я російська
Мàриjа сербохорватська
Mária словацька
Marija словенська
Мари старослов’янська
Marie чеська

чмана́ «очманіла, одуріла людина; [привид, мана]» (розм.)

не виключений, однак, зв’язок із псл. [*čьmanьjе] «трави, бур’яни», пор. ч. мор. [čmání], слц. čmánie, čmánina «тс.», тоді до семантики пор. р. трава́отра́ва;
результат поєднання слова мана́ з підсилювально-експресивним, нині змертвілим, префіксом ч(ь)- (‹ псл. *čь-/čе-);
Фонетичні та словотвірні варіанти

очма́на́ «очманіла людина» (розм.)
очмані́ти
чмані́ти «втрачати здатність нормально мислити, рухатися, діяти (від чаду, алкоголю, нікотину, нервового потрясіння тощо)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čmání моравське
*čьmanьjе «трави, бур’яни» праслов’янська
отра́ва російська
čmánie словацька
čmání чеська
čmání ?
čmánina «тс.» ?
трава́ ?
мана́ ?
ч(ь)- (‹ псл. *čь-/čе-) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України