МАНДРЬОХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́ндри
запозичення з німецької мови;
н. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з снідерл. wanderen, дфриз. wondria, дангл. wandrian, англ. wander, дат. vandre, шв. vandra «тс.», дангл. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», нвн. winden «вити»;
українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-;
р. [мандри́ха] «волоцюга», [мандрова́ть] «мандрувати, тинятися, швендяти», бр. вандрава́нне, п. wędrowanie, ч. vandr, слц. vandry, вл. wandrak «блукач», нл. wandrowanje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́ндри
вандрі́ве́ць
вандрі́вка
вандрі́вни́й
вандрівни́к
вандровкаш
вандрува́ти
ваньгровати
ведрова́ти
мандрі́ве́ць
мандрі́вка
мандрі́вни́й
мандрі́вни́к
мандрівни́цтво
мандрівни́цький
мандрівни́чий
мандрівський
мандро́ваний
мандро́вний
мандроха
«подорожній»
мандрува́ння
мандрува́ти
мандрьо́ха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wander | англійська |
вандрава́нне | білоруська |
wandrak «блукач» | верхньолужицька |
wandrian | давньоанглійська |
wendan «обертатися, обходити» | давньоанглійська |
wondria | давньофризька |
vandre | датська |
wandrowanje | нижньолужицька |
wandern «бродити, блукати, мандрувати» | німецька |
winden «вити» | нововерхньонімецька |
wędrowanie | польська |
мандри́ха «волоцюга» | російська |
wanderen | середньонідерландська |
vandry | словацька |
мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти» | українська |
vandr | чеська |
vandra «тс.» | шведська |
wandeln «блукати, прогулюватися» | ? |
windan «вертіти, крутити» | ? |
вандрува- | ? |
шльо́ха «відлига, мокра погода»
до словотвору пор. мандрьо́ха, чистьо́ха;
спільною ідеєю могла бути ідея болота, бруду, пор. у семантичному плані сльота́ «мокра погода» і «в’їдлива людина», чва́ра «гроза, буря» і чва́ра, чво́ра «в’їдлива людина, причепа»;
можливо, споріднене зі шлю́ха, шльо́ха «розпусниця»;
експресивне утворення;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мандрьо́ха | українська |
чистьо́ха | українська |
сльота́ «мокра погода» | українська |
чва́ра «гроза, буря» | українська |
чво́ра «в’їдлива людина, причепа» | українська |
шлю́ха | українська |
шльо́ха «розпусниця» | українська |
шлю́ха «розпусна жінка»
експресивне утворення, пов’язане, очевидно, зі [шля́тися] «вештатися»;
як семантичну паралель пор. пові́я від ві́ятися «блукати, вештатися»;
форма шльо́ха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьо́ха «волоцюга, повія»;
р. бр. шлю́ха «тс.», п. [szlucha] «неохайна, розпусна жінка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шльо́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шлю́ха «тс.» | білоруська |
szlucha «неохайна, розпусна жінка» | польська |
шлю́ха «тс.» | російська |
шля́тися «вештатися» | українська |
пові́я «блукати, вештатися» | українська |
ві́ятися «блукати, вештатися» | українська |
шльо́ха | українська |
мандрьо́ха «волоцюга, повія» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України