М'ЯЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

м'я́ти «тиснути, стискати»

псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
іє. *men«топтати, стискати»;
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виминати «робити м’яким, розминати»
відм'я́лити «добре відлупцювати»
м' «дубильник, шкіряник»
м'я́лиця «м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́ «макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник «той, хто щось мне» (спец.)
м'я́льниця «ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати «м’яти, місити»
м'яч «тс.»
м'я́чка «варена м’ята картопля»
мнець «кожум’яка» (заст.)
мни́ха «в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись «бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка «товчена картопля»
мньоха «тс.; млява людина»
мньо́хатись «тс.»
мняк «використана колісна мазь»
мня́лиця «тс.»
мня́ти «тс.»
наминати «м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка «бійка, прочухан»
нами́нка (вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина «ум’ятина»
проми́нка «розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мяць білоруська
μάτεω «топчу» грецька
мяти давньоруська
*men «топтати, стискати» індоєвропейська
men «борошно» ірландська
mĩt «тс.» латиська
mìnti «топтати» литовська
miąć польська
męti «м’яти» праслов’янська
mynix «дубильник, шкіряник» прусська
мять російська
mät' словацька
méti словенська
мѧти старослов’янська
mnouti чеська
mieti чеська
*mękъ «м’який» ?
mῑne «місце, де місять глину» ?

де́мна́ти «запрошувати до столу; підбадьорювати, підганяти»

запозичення з молдавської мови;
молд. ындемна́ «спонукати, закликати, підганяти» походить з лат. *indeminare «тс.» (пор. також фр. emmener «відводити, відвозити»), утвореного з прислівника inde (‹*im-de) «звідти», який складається з займенникової форми im (від is) та прийменника dē «з, від», і дієслова mināre «поганяти», спорідненого з лит. mìnti «м’яти», псл. męti, укр. м’я́ти;
початкову частину ын- в українській мові опущено;
менш переконливе пов’язання (Scheludko 131) з рум. demn «достойний, гідний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

демену́ти «штовхнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*indeminare «тс.» (пор. також фр. emmener «відводити, відвозити») латинська
mìnti «м’яти» литовська
ындемна́ «спонукати, закликати, підганяти» молдавська
męti праслов’янська
demn «достойний, гідний» румунська
м'я́ти українська
«з, від» ?
mināre «поганяти» ?
ын- ?

кудом'я́чити «бити, душити»

очевидно, результат контамінації слів кудо́вчити і м’я́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кудо́вчити ?
м'я́ти ?

нам'ятели́тися «здутися, роздутися» (про худобу)

неясне;
зіставлення з м’я́ти (Верхратський, там же) малопереконливе;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
м'я́ти ?

мене́ (род. і знах. в. займенника 1 ос. одн. я)

псл. mene (род.– зн. в.), mьně (дав.– місц. в.), mъnojǫ (op. в.);
українська мова, на відміну від російської і польської, зберігає давню форму род;
р. меня́, мне, мно́ю, бр. мяне́, мне, мной, др. мене, мънѣ (мьнѣ), мъною, п. mnie ( ‹mienie), mnie, mną, ч. mne (‹mene), mně, mnou, слц. mňa, mne, mnou, вл. mnje, mni, (ze) mnu, нл. mje (mnjo), (zo) mnu, болг. м. мене (дав. і зн. в.), схв. мèне, мèни, мнȏм (мно́ме), слн. mêne, mêni, z menoj (mano), стсл. мєнє, мьнѣ, мъноѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мені́ (дав. і місц. в.)
мно́ю (ор. в.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мяне́ білоруська
мне білоруська
мной білоруська
ме́не (дав. і зн. в.) болгарська
mnje (ze) верхньолужицька
mni (ze) верхньолужицька
(ze) mnu (ze) верхньолужицька
мене давньоруська
мънѣ (мьнѣ) давньоруська
мъною давньоруська
мьнѣ давньоруська
ме́не (дав. і зн. в.) македонська
mje mnu (mnjo), (zo) нижньолужицька
mnu нижньолужицька
(zo) mnu нижньолужицька
mnie ( ‹mienie), mnie, mną польська
mienie польська
mnie польська
mną польська
mene (род.-- зн. в.) праслов’янська
mьně (дав.-- місц. в.) праслов’янська
mъnojǫ (op. в.) праслов’янська
меня́ російська
мне російська
мно́ю російська
мèне сербохорватська
мèни сербохорватська
мнȏм (мно́ме) сербохорватська
мно́ме сербохорватська
mňa словацька
mne словацька
mnou словацька
mêne (mano) словенська
mêni (mano) словенська
z menoj (mano) словенська
mano словенська
мєнє старослов’янська
мьнѣ старослов’янська
мъноѭ старослов’янська
mne (‹mene), mně, mnou чеська
mene чеська
mně чеська
mnou чеська

м'ялова́тий «круглястий»

можливо, походить від [м’я́ло́] «дерев’яний товкач, макогін», пов’язаного з м’я́ти;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
м'я́ло́ «дерев’яний товкач, макогін» ?

м'ятуши́ти «м’яти, давити»

запозичення з польської мови;
п. [miętoszyć], miętosić «тс.» є афективним утворенням від дієслова miąć «м’яти» (дієприкм. mięty «м’ятий»), що відповідає укр. м’я́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
miętoszyć польська
м'я́ти українська
miętosić «тс.» ?
miąć «м’яти» (дієприкм. mięty «м’ятий») ?

м'я́шкурити «м’яти»

можливо, виникло в середовищі шкіряників, чинбарів на основі словосполучення м’я́ти шку́ру (щодо семантики пор. кожум’я́ка);
не зовсім явне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

м'яшку́рний «тс.»
мня́шкурити «тс.»
мняшку́рка «долоня»
мняшкурний «долонний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
м'я́ти (щодо семантики пор. кожум’я́ка). ?
шку́ру (щодо семантики пор. кожум’я́ка). ?

у́мняцкати «видавити»

префіксальне утворення від незасвідченого *мня́цкати, похідного від [мня́ти] «м’яти», пор. [м’я́цкати] «тс.» від м’я́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*мня́цкати українська
мня́ти «м’яти» українська
м'я́цкати «тс.» українська
м'я́ти українська

штри́ха-мни́ха «м’яло, маруда»

експресивне утворення, що виникло на основі словосполучення [три́хи та мни́-хи] «тяганина, морока», де три́хи утворене від те́рти, а мни́хи від м’я́ти (тре́шся та мне́шся);
можливо, форма штри́ха постала під впливом штирха́ти або под;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
три́хи українська
те́рти українська
мни́хи (тре́шся та мне́шся) українська
м'я́ти (тре́шся та мне́шся) українська
штри́ха українська
штирха́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України