ЛІЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
личма́н «металева прикраса, яку жінки носили на шиї; пастух овець; неохайний, нечепура Л; людина, яка когось суворо лає, картає О»
запозичення з польської мови;
п. liczman (заст.) «металева бляшка для рахування; бляшка, що заміняє гроші при грі; той, хто лічить, рахує», [liczban] «бляшка, що заміняє гроші при грі» пов’язане з liczyć «лічити, рахувати» (пор. слц. [ličma] у виразі [ani liczmy] «нічого»);
менш обґрунтована думка (Потебня РФВ 1, 262) про походження [личма́н] від свн. leisten «дотримуватися заповіді» і вторинне зближення з лічи́ти;
р. [личма́н] «невелика ікона, яку носили на шиї; металева бляшка для лічби; жетон; дрібна монета; (мн.) ордени, медалі; сортувальник овець; старший пастух, що лічить овець при перевірці», [личма́нный] «який має хороший вигляд; гарний, з білим, чистим обличчям; гарний тільки зовні (про товар)», [личмя́нный] «тс.», бр. [лічба́н] «стара бронзова монета, яку носили на шиї»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лічба́н «стара бронзова монета, яку носили на шиї» | білоруська |
| liczman «металева бляшка для рахування; бляшка, що заміняє гроші при грі; той, хто лічить, рахує» (заст.) | польська |
| liczban «бляшка, що заміняє гроші при грі» | польська |
| liczyć «лічити, рахувати» (пор. слц. [ličma] у виразі [ani liczmy] «нічого») | польська |
| личма́н «невелика ікона, яку носили на шиї; металева бляшка для лічби; жетон; дрібна монета; (мн.) ордени, медалі; сортувальник овець; старший пастух, що лічить овець при перевірці» | російська |
| личма́нный «який має хороший вигляд; гарний, з білим, чистим обличчям; гарний тільки зовні (про товар)» | російська |
| личмя́нный «тс.» | російська |
| leisten «дотримуватися заповіді» | середньоверхньнімецька |
| ličma | словацька |
| ani liczmy | словацька |
| ličma | словацька |
| ani liczmy | словацька |
| личма́н | українська |
| лічи́ти | українська |
лік «лічба; результати підрахунків; [число, кількість; велика кількість Ж]»
не зовсім ясне генетичне співвідношення з лит. lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки», лтс. lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі», яке пов’язується також з лат. licēre «бути виставленим на продаж», licērī «торгуватися», licet «можна, годиться»;
від первісного значення «робити знак, робити видимим» розвинулось значення «рахувати», далі «розповідати»;
п. lik «кількість», як і р. [лик] «лічба, число», бр. лік, лічы́ць, др. ликъ «лічба, кількість», ч. [líčit, ličiť] «рахувати», слц. ст. ličiť, вл. ličic, нл. licyś «тс.», зводиться до псл. півн. [likъ] «рахунок», [ličiti] «рахувати», пов’язаних, очевидно, з псл. ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним», яке збереглося в укр. ли́чити «бути до лиця», р. ст. і діал. личи́ть «лицювати, глянцювати, полірувати», ч. líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]», слц. líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]», болг. лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]», м. личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати», схв. ли́чити, лȗчӣм «бути подібним», [líčiti, lîčīm] «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити», ст. «формувати», слн. líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати», стсл. личити «оголошувати»;
запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови);
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́чча
«незліченність»
безлік
«дуже велика кількість»
бе́зліч
«тс.»
бе́злічно
вилі́чувати
«підраховувати; відраховувати; вираховувати»
ві́длік
ві́дліч
«віднімання»
відлі́чений
за́лік
заліко́вий
личба́
«лічба»
личи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
лічба́
лічбува́ти
«рахувати»
лі́чений
«дуже малий кількісно»
лі́чення
лічи́лка
лічи́льний
лічи́льник
лічи́ти
«рахувати; враховувати; вважати»
лічі́льник
«той, хто рахує»
лічі́ння
лічма́
«ліком»
налі́чений
«який існує у великій кількості»
налі́чувати
недо́лі́к
«недогляд; дефект; відсутність належної кількості»
недолі́ку
«приблизно»
недолі́чуватися
недоо́блік
незліче́нне
«незліченно»
незліче́нний
«незчисленний»
незліче́но
«тс.»
незлічи́мий
незлі́чний
«тс.»
неполічи́мий
«незліченний»
о́блік
обліко́вець
обліко́вувати
«вести облік»
облікува́ти
«підрахувати; визнати»
(док.)
о́бліч
«розрахунок»
облі́чувати
«підраховувати кількість; обраховувати»
облі́чуватися
«розраховуватися»
пере́лік
перелі́ка
«підрахунок; перекличка»
перелі́чувальний
перео́блік
поліча́ти
«вміщувати»
ро́злік
«розрахунок»
розлі́чувати
розлі́чуватися
«підраховувати, лічити»
уличити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік | білоруська |
| лічы́ць | білоруська |
| лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]» | болгарська |
| ličic | верхньолужицька |
| ликъ «лічба, кількість» | давньоруська |
| licēre «бути виставленим на продаж» | латинська |
| licērī «торгуватися» | латинська |
| licet «можна, годиться» | латинська |
| lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі» | латиська |
| lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки» | литовська |
| личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати» | македонська |
| licyś «тс.» | нижньолужицька |
| lik «кількість» | польська |
| likъ «рахунок» (півн.) | праслов’янська |
| ličiti «рахувати» | праслов’янська |
| ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним» | праслов’янська |
| лик «лічба, число» | російська |
| личи́ть (ст.) | російська |
| личи́ть (діал.) | російська |
| ли́чити | сербохорватська |
| лȗчӣм «бути подібним» | сербохорватська |
| líčiti «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| lîčīm «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| ličiť (ст.) | словацька |
| líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]» | словацька |
| líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати» | словенська |
| личити «оголошувати» | старослов’янська |
| ли́чити «бути до лиця» | українська |
| líčit «рахувати» | чеська |
| líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]» | чеська |
| ličiť | чеська |
лік «ліки»
псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»;
очевидно, запозичення з германських мов;
гот. lēkeis «лікар», двн. lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю», лат. lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу»);
германські слова виводяться також з кельтських мов (пор. дірл. līaig, род. в. lēga «лікар»);
заперечення германського походження слов’янських слів і розгляд їх як здавна успадкованих, споріднених з лат. loquor говорю», гр. ληκέω «кричу» (Младенов 282; Skok II 296; пор. також Мартынов Сл.-герм. взаимод. 210) і з наведеними словами германських мов (Schuster-Šewc 822 – 823) видається менш переконливим;
р. [лека́] «лікування, ліки», [ле́ко] «ліки», лечи́ть, бр. ле́кі «ліки; [лікування]», др. лѣковати, п. lek, leki, [lék, lik, lyki], ч. lék «ліки», ст. «чаклунський лікувальний засіб», слц. liek «ліки», вл. lěk, болг. м. лек, схв. лȕjек, лȇк «тс.», слн. lék «ліки; талісман», стсл. лѣчьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виліковний
залікува́ти
«загоїти, вилікувати; неправильно лікуючи, довести до смерті»
злікува́ти
«вилікувати»
злічи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
ліка́р
лікаре́нко
«син лікаря»
лікари́шка
(знев.)
лікарі́вна
«дочка лікаря»
лі́ка́рка
ліка́рник
«аптекар»
лікарни́цтво
«аптекарське заняття»
лікарниця
«аптека»
ліка́рня
«лікувальний заклад; [аптека Ж]»
лікарня́ний
лікарстве́нний
«цілющий»
ліка́рство
«медицина»
ліка́рство
«ліки»
ліка́рський
«який має лікувальні властивості»
лі́карський
лікарчу́к
«дружина лікаря»
(знев.)» лі́карша
лікарюва́ти
ліки́
«вилікування, одужання»
(Me)
лі́ки
лікува́льний
лікува́ти
лікува́тися
ліче́бне
«плата за лікування»
ліче́бний
«лікувальний»
ліче́бниця
«лікарня»
лі́че́ний
«лікований; той, хто лікується МСБГ»
ліче́ць
«лікар»
(заст.)
лічи́ти
«лікувати»
лічитися
невиліко́вний
перелікува́тися
«полікуватися більше, ніж слід; заподіяти собі шкоду зайвим лікуванням»
підлі́кар
«фельдшер»
підлікува́ти
полік
«вилікування, виправлення»
полі́ч
«лікування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́кі «ліки; [лікування]» | білоруська |
| лек | болгарська |
| lěk | верхньолужицька |
| lēkeis «лікар» | готська |
| lēkinōn «лікувати» | готська |
| λέγω «збираю; рахую; говорю» | грецька |
| ληκέω «кричу» | грецька |
| lāhhi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| lāchinōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| līaig | давньоірландська |
| lēga | давньоірландська |
| лѣковати | давньоруська |
| lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу») | латинська |
| loquor | латинська |
| лек | македонська |
| lek | польська |
| leki | польська |
| lék | польська |
| lik | польська |
| lyki | польська |
| lěkъ «ліки, лікування» | праслов’янська |
| lěčiti «лікувати» | праслов’янська |
| лека́ «лікування, ліки» | російська |
| ле́ко «ліки» | російська |
| лечи́ть | російська |
| лȕjек | сербохорватська |
| лȇк «тс.» | сербохорватська |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenære | середньоверхньнімецька |
| liek «ліки» | словацька |
| lék «ліки; талісман» | словенська |
| лѣчьба | старослов’янська |
| lék «ліки» | чеська |
розшулі́чити «второпати, розкумекати»
очевидно, результат контамінації форм розшоло́пати «тс.» і лічи́ти «рахувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| розшоло́пати «тс.» | українська |
| лічи́ти «рахувати» | українська |
лічита́ція «торги»
очевидно, результат контамінації форм [ліцита́ція] і лічи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліцита́ція | українська |
| лічи́ти | українська |
лягти́
в українській мові рефлекс інфіксації пepeнесено і в форму інфінітива;
праслов’янською iннвацією є поява носового інфікса (*le-n-g-) в парадигмах тенерішнього і майбутнього часу (пор. стсл. лѧгѫ, рос. ля́гу), паралельного до форм псл. sędǫ «сяду» від sěsti «сісти»;
псл. *legti (lęgǫ), ітератив lěgati (lěgajǫ, lěžǫ) і далі ležati (*ležǫ);
«лягати; лежати», лєшти, лѧгѫ «лягти»;
р. [лега́ть] «лягати», лечь (ля́гу, ля́жешь) «лягти», [лечи́, легчи́, легти́] «тс.», бр. лега́ць, легчы́, (ля́гу, ля́жаш), [ле́гці], др. лѣгати, легати, лечи, лягу, п. legać «лягати; лежати, спати», lec (lęgę, lężesz) «лягти», ч. lehati (lehám) «лягати», léhati (léhám) «лежати», léci (l’ahu, ležeš, léžeš) «лягти», слц. l’íhať «лягати спати; падати; спати», вл. lěhać «лягати», lěhać so «спиратися на щось», нл. lěgaś «(часто) лежати», lěgaś se «часто лягати», полаб. lągně «ляже», болг. ля́гам, ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)», [ле́гам] «класти», м. легам «лягати», схв. лијèгати (лȕјежем), лéгати «лягати, лягати спати, ложити», лèћu (лȅжēм) «лягти», légatі (légam) «лягати», lę́či (lę̂žem) «лягти», стсл. лѣгати, лѣжѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виляга́льність
(с.-г.)
ви́лягти
ви́лягтися
відлягти́
вля́ги
«час, коли лягають спати»
влягчи́ся
«улягтися, заспокоїтися»
влячи́ся
доляга́ти
«дуже давити, боліти»
завля́ги
«час, коли лягають спати»
зальо́ги
«засада»
заляга́ння
«скупчення; розміщення; [засада]»
залягти́
«захворіти»
залячи́
залячи́ся
«залягти в норі, поселитися»
зле́гтися
«злежатися»
злєчи́
злєщи́
«померти; загинути; захворіти»
зля́ганий
«який злігся»
(про сніг)
зляга́тися
«вступати в любовні зв’язки»
злягти́
«лягти; занедужати; [розродитися]»
злягчи́
злячи́
«злягти»
ліг
(мин. ч.)
лі́гма́
«лежачи»
(присл.)
лічи́
ляг
ля́га
«ледар»
ляга́вина
«пологий берег річки»
ляга́ти
ля́ги́
«час, коли лягають спати»
лягі́вка
«час висиджування яєць»
лягівни́ця
«спаль ня Ж; ліжко, постіль Пі»
лягм
лягма́
«тс.»
ля́гмо
лягови́тися
«лягати»
ляговни́ця
«тс.»
ля́гом
(у сполученні [л. під’їджати] «під’їжджати боком човна»)
ля́гома
ля́гоми
«тс.»
ля́гочи
лягчи́
«лягти»
ля́зькати
«тс.»
(дит.)
налягати
наполяга́ти
о́бляги
«час, коли лягають спати»
обля́гма
«коли лягають спати»
(присл.)
обля́гома
«тс.»
облягти́
облягти́ся
облячи́
«облягти»
підляга́ти
«бути залежним, підпорядкованим; потрапляти під дію, вплив чого-небудь»
повиляга́ти
позаляга́ти
позляга́ти
поле́глий
по́ляг
«тиск; вантаж»
полягти́
полягти́ся
«полягти»
поля́жка
«виляглий хліб»
по́лячи́
«полягати»
поналяга́ти
приляга́ння
(вид граматичного зв’язку)
приляга́ти
приляга́ючий
розля́глий
уля́га
«пізній час, коли люди лягають спати»
уляга́ти
«налягати Пі; мчатися (про коней, собак, вовків)»
уляга́тися
«лягати; стихати, припинятися; [погодитися Пі]»
уля́глий
«податливий»
уля́гова
уляго́вина
«улоговина»
уля́гома
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лега́ць | білоруська |
| легчы́ (ля́гу, ля́жаш) | білоруська |
| ле́гці | білоруська |
| ля́гу | білоруська |
| ля́жаш | білоруська |
| ля́гам | болгарська |
| ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)» | болгарська |
| ле́гам «класти» | болгарська |
| lěhać «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| lěhać so «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| лѣгати | давньоруська |
| легати | давньоруська |
| лечи | давньоруська |
| лягу | давньоруська |
| легам «лягати» | македонська |
| lěgaś «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lěgaś se «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lągně «ляже» | полабська |
| legać «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lec «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lęgę | польська |
| lężesz | польська |
| sěsti «сісти» | праслов’янська |
| sędǫ | праслов’янська |
| *legti (lęgǫ) | праслов’янська |
| lęgǫ | праслов’янська |
| lěgati | праслов’янська |
| lěgajǫ | праслов’янська |
| lěžǫ | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| *ležǫ | праслов’янська |
| ля́гу | російська |
| лега́ть «лягати» | російська |
| лечь «лягти» (ля́гу, ля́жешь) | російська |
| лечи́ | російська |
| легчи́ | російська |
| легти́ «тс.» | російська |
| ля́гу | російська |
| ля́жешь | російська |
| лијèгати (лȕјежем) | сербохорватська |
| лéгати «лягати, лягати спати, ложити» | сербохорватська |
| лèћu «лягти»«лягати»«лягти» (лȅжēм)(légam)(l$ęžem) | сербохорватська |
| лȕјежем | сербохорватська |
| лȅжēм | сербохорватська |
| l'íhať «лягати спати; падати; спати» | словацька |
| légatі | словенська |
| légam | словенська |
| lę́či | словенська |
| lę̂žem | словенська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лєшти | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѣгати | старослов’янська |
| лѣжѫ | старослов’янська |
| lehati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léhati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léci «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| lehám | чеська |
| léhám | чеська |
| l'ahu | чеська |
| ležeš | чеська |
| léžeš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України