ЛІЦИ — ЕТИМОЛОГІЯ

лі́йці «віжки»

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нвн. Léitseil (свн. leitseil, снн. leide-sēi) «тс.» складається з основ дієслова leiten «вести, керувати» і іменника Seil «канат, вірьовка» (свн. seil), спорідненого з снн. днн. дфриз. sēl, гол. zeel, дангл. sāl, англ. sole, дісл. seil «тс.»;
р. [лейцы, бр. ле́йцы, п. lejc, мн. lejce, [lec, leca, lic, lica, lyc, lei̯cka, lecka, liска], ст. lec, lijec, ч. [lácaly, lácary], слц. liace, [ladze, lece], полаб. lai̯ćar;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лі́ци
лі́цка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sole англійська
ле́йцы білоруська
zeel голландська
sāl давньоанглійська
seil «тс.» давньоісландська
sēl давньонижньонімецька
sēl давньофризька
Léitseil «тс.» (свн. leitseil, снн. leide-sēi) нововерхньонімецька
leiten «вести, керувати» нововерхньонімецька
Seil «канат, вірьовка» (свн. seil) нововерхньонімецька
lai̯ćar полабська
lejc польська
lejce польська
lec польська
leca польська
lic польська
lica польська
lyc польська
lei̯cka польська
lecka польська
liска польська
lec (ст.) польська
lijec (ст.) польська
лейцы російська
seil середньоверхньнімецька
leitseil середньоверхньнімецька
seil середньоверхньнімецька
leitseil середньоверхньнімецька
seil середньоверхньнімецька
sēl середньонижньонімецька
leide-sēi середньонижньонімецька
liace словацька
ladze словацька
lece словацька
lácaly чеська
lácary чеська

лі́ца «старша сестра (у звертанні)»

запозичення з румунської мови;
рум. líţă є результатом скорочення форми lelíţă, демінутива від léle «сестриця (у звертанні до старшої сестри); тітка (у звертанні до жінки, старшої за віком)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
líţă румунська
léle «сестриця (у звертанні до старшої сестри); тітка (у звертанні до жінки, старшої за віком)» румунська
lelíţă румунська

лице́ «обличчя; зовнішня сторона предмета; [поличне; речовий доказ Г, Пі; особа Ж; совість МСБП»

псл. liсе (‹ *liс’о) «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ», очевидно, пов’язане з *likъ «обличчя», що збереглося у східнослов’янських і південнослов’янських мовах;
дальші генетичні зв’язки непевні;
зіставлялося з прус. laygnan «щока» (‹*laiknan), з ірл. lессо (‹ *liknon) «тс.» (Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159);
безпідставно припускалося походження від гот. leik «тіло, плоть, труп» (Vaillant Gr. comp. II 1, 238; Uhlenbeck 261) або спорідненість з ним і з лит. lýgus «рівний» (Torp 366; Uhlenbeck 261; Преобр. І 453);
р. лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]», бр. [лі́цо, ліцо́] «обличчя», др. лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед», п. lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]», ч. líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів», líc «тс.», слц. líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских», вл. liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини», нл. liсо «щока», болг. лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]», мак. лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]», схв. ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ», слн. líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа», стсл. лицє (род. в. личєсє, лица) «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безли́кий
безли́ций
безли́чний «безособовий; бевсоромний»
безли́чник «безсоромник»
ви́лицювати «перелицювати Г; вдарити по обличчю, дати ляпаса Ж»
вилича́ти «просвічуватися (крізь щось)»
виличко́вувати «очищати шкіру від шерсті»
відли́чка «знак, відмітка»
відли́чний «відмінний від інших»
залицьо́ваний «обтягнений шиною (про колеса)»
зали́чки «дощана оббивка стін, складених з колод»
за́лички «бакенбарди»
за́личок «щока»
зли́чний «порядний, пристойний, значний Ж; красивий, прекрасний»
зли́шний «красивий, прекрасний»
лица́тий «з великим, повним обличчям Ж, мордатий МСБГ»
лице́вий
ли́ці «тс.»
лицува́ти «білити; обдирати верхній шар побілки»
лицьо́ваний
лицьови́й
лицюва́льний
лицюва́льник
лицюва́ти «перешивати, перелицьовувати; [личити], [лицьова́ти] «припасовувати; лицювати; бути до лиця; перекручувати, робити з правди неправду»
ли́ця «щоки»
лич «морда, рило»
ли́че «тверда внутрішня оболонка гороху або квасолі»
личи́на «(заст.) маска; (лайл.) підступна людина; [привид, мара Пі]»
личи́нка (зоол.)
ли́чити «гармонувати з зовнішністю, бути до лиця; відповідати установленим правилам»
личко́ «верхня сторона кожуха; тверда шкірка на зерні кукурудзи МСБГ; бік О»
ли́чко (пестл.)
личкови́й «двосторонній (про тканину); дволикий (про людину)»
личкува́льний
личкува́льник
личкува́ти «робити що-небудь зверху кращим; облицьовувати; [шліфувати]»
личкува́тиси «наряджатися, чепуритися»
личкува́тися «маскуватися; [(з ким) ставати лицем до лиця Ж]»
личма́н «ляпас»
лични́й «акуратно зроблений»
ли́чний «особистий»
ли́ччя «морда, рило»
на́-лици «на лице, на правий бік»
нали́чман «маска»
нали́чний «зовнішній»
нали́чник «накладна планка, що обрамляє вікна або двері»
нали́чно «особисто»
налі́шнік «внутрішній обвід віконної рами»
о́блик «обличчя; портрет»
облицьо́вувальний
облицюва́льний
облицюва́льник
о́блич «обличчя; портрет»
облича́ти «викривати»
обличи́тель «викривач»
обличи́тельний «викривальний»
о́блички «бакенбарди»
обличкува́льний
обли́ччя
перелицьо́вувати «лицювати; пародіювати»
по́ли́к «знак; личина»
поли́ка «тс.»
по́лики́ «вид вишивки на рукавах дівочої сорочки» (мн.)
поли́чне «речовий доказ»
поли́чний
поли́чник «ляпас»
поли́ччя «портрет, фотографія»
полішнє «речовий доказ»
прили́ка «відповідність, доречність, пристойність, порядність»
прилича́ти «застосовувати; відповідно пристосовувати»
прили́чка «фізіономія; характеристика; колорит, забарвлення; вираз; кришка обкладинки»
приличкува́ти «(у столярів) добре підігнати; приробити кришку обкладинки Нед»
прили́чний «доречний, відповідний, пристойний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́цо білоруська
ліцо́ «обличчя» білоруська
лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]» болгарська
liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини» верхньолужицька
leik «тіло, плоть, труп» готська
лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед» давньоруська
lессо «тс.» (‹ *liknon)(Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159) ірландська
*liknon ірландська
lýgus «рівний» литовська
лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]» македонська
liсо «щока» нижньолужицька
lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]» польська
liсе «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ» (‹ *liс’о) праслов’янська
*likъ «обличчя» праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
laygnan «щока» (‹*laiknan) прусська
*laiknan прусська
*laiknan прусська
лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]» російська
ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ» сербохорватська
líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских» словацька
líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа» словенська
лицє «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня» (род. в. личєсє, лица) старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» чеська
líc «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України