ЛІКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лік «ліки»
заперечення германського походження слов’янських слів і розгляд їх як здавна успадкованих, споріднених з лат. loquor говорю», гр. ληκέω «кричу» (Младенов 282; Skok II 296; пор. також Мартынов Сл.-герм. взаимод. 210) і з наведеними словами германських мов (Schuster-Šewc 822 – 823) видається менш переконливим;
псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»;
очевидно, запозичення з германських мов;
гот. lēkeis «лікар», двн. lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю», лат. lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу»);
германські слова виводяться також з кельтських мов (пор. дірл. līaig, род. в. lēga «лікар»);
р. [лека́] «лікування, ліки», [ле́ко] «ліки», лечи́ть, бр. ле́кі «ліки; [лікування]», др. лѣковати, п. lek, leki, [lék, lik, lyki], ч. lék «ліки», ст. «чаклунський лікувальний засіб», слц. liek «ліки», вл. lěk, болг. м. лек, схв. лȕjек, лȇк «тс.», слн. lék «ліки; талісман», стсл. лѣчьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виліковний
залікува́ти
«загоїти, вилікувати; неправильно лікуючи, довести до смерті»
злікува́ти
«вилікувати»
злічи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
ліка́р
лікаре́нко
«син лікаря»
лікари́шка
(знев.)
лікарі́вна
«дочка лікаря»
лі́ка́рка
ліка́рник
«аптекар»
лікарни́цтво
«аптекарське заняття»
лікарниця
«аптека»
ліка́рня
«лікувальний заклад; [аптека Ж]»
лікарня́ний
лікарстве́нний
«цілющий»
ліка́рство
«медицина»
ліка́рство
«ліки»
ліка́рський
«який має лікувальні властивості»
лі́карський
лікарчу́к
«дружина лікаря»
(знев.)» лі́карша
лікарюва́ти
ліки́
«вилікування, одужання»
(Me)
лі́ки
лікува́льний
лікува́ти
лікува́тися
ліче́бне
«плата за лікування»
ліче́бний
«лікувальний»
ліче́бниця
«лікарня»
лі́че́ний
«лікований; той, хто лікується МСБГ»
ліче́ць
«лікар»
(заст.)
лічи́ти
«лікувати»
лічитися
невиліко́вний
перелікува́тися
«полікуватися більше, ніж слід; заподіяти собі шкоду зайвим лікуванням»
підлі́кар
«фельдшер»
підлікува́ти
полік
«вилікування, виправлення»
полі́ч
«лікування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́кі «ліки; [лікування]» | білоруська |
| лек | болгарська |
| lěk | верхньолужицька |
| lēkeis «лікар» | готська |
| lēkinōn «лікувати» | готська |
| ληκέω «кричу» | грецька |
| λέγω «збираю; рахую; говорю» | грецька |
| lāhhi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| lāchinōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| līaig | давньоірландська |
| lēga | давньоірландська |
| лѣковати | давньоруська |
| loquor | латинська |
| lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу») | латинська |
| лек | македонська |
| lek | польська |
| leki | польська |
| lék | польська |
| lik | польська |
| lyki | польська |
| lěkъ «ліки, лікування» | праслов’янська |
| lěčiti «лікувати» | праслов’янська |
| лека́ «лікування, ліки» | російська |
| ле́ко «ліки» | російська |
| лечи́ть | російська |
| лȕjек | сербохорватська |
| лȇк «тс.» | сербохорватська |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenære | середньоверхньнімецька |
| liek «ліки» | словацька |
| lék «ліки; талісман» | словенська |
| лѣчьба | старослов’янська |
| lék «ліки» | чеська |
лік «лічба; результати підрахунків; [число, кількість; велика кількість Ж]»
запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови);
п. lik «кількість», як і р. [лик] «лічба, число», бр. лік, лічы́ць, др. ликъ «лічба, кількість», ч. [líčit, ličiť] «рахувати», слц. ст. ličiť, вл. ličic, нл. licyś «тс.», зводиться до псл. півн. [likъ] «рахунок», [ličiti] «рахувати», пов’язаних, очевидно, з псл. ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним», яке збереглося в укр. ли́чити «бути до лиця», р. ст. і діал. личи́ть «лицювати, глянцювати, полірувати», ч. líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]», слц. líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]», болг. лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]», м. личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати», схв. ли́чити, лȗчӣм «бути подібним», [líčiti, lîčīm] «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити», ст. «формувати», слн. líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати», стсл. личити «оголошувати»;
від первісного значення «робити знак, робити видимим» розвинулось значення «рахувати», далі «розповідати»;
не зовсім ясне генетичне співвідношення з лит. lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки», лтс. lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі», яке пов’язується також з лат. licēre «бути виставленим на продаж», licērī «торгуватися», licet «можна, годиться»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́чча
«незліченність»
безлік
«дуже велика кількість»
бе́зліч
«тс.»
бе́злічно
вилі́чувати
«підраховувати; відраховувати; вираховувати»
ві́длік
ві́дліч
«віднімання»
відлі́чений
за́лік
заліко́вий
личба́
«лічба»
личи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
лічба́
лічбува́ти
«рахувати»
лі́чений
«дуже малий кількісно»
лі́чення
лічи́лка
лічи́льний
лічи́льник
лічи́ти
«рахувати; враховувати; вважати»
лічі́льник
«той, хто рахує»
лічі́ння
лічма́
«ліком»
налі́чений
«який існує у великій кількості»
налі́чувати
недо́лі́к
«недогляд; дефект; відсутність належної кількості»
недолі́ку
«приблизно»
недолі́чуватися
недоо́блік
незліче́нне
«незліченно»
незліче́нний
«незчисленний»
незліче́но
«тс.»
незлічи́мий
незлі́чний
«тс.»
неполічи́мий
«незліченний»
о́блік
обліко́вець
обліко́вувати
«вести облік»
облікува́ти
«підрахувати; визнати»
(док.)
о́бліч
«розрахунок»
облі́чувати
«підраховувати кількість; обраховувати»
облі́чуватися
«розраховуватися»
пере́лік
перелі́ка
«підрахунок; перекличка»
перелі́чувальний
перео́блік
поліча́ти
«вміщувати»
ро́злік
«розрахунок»
розлі́чувати
розлі́чуватися
«підраховувати, лічити»
уличити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік | білоруська |
| лічы́ць | білоруська |
| лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]» | болгарська |
| ličic | верхньолужицька |
| ликъ «лічба, кількість» | давньоруська |
| licēre «бути виставленим на продаж» | латинська |
| licērī «торгуватися» | латинська |
| licet «можна, годиться» | латинська |
| lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі» | латиська |
| lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки» | литовська |
| личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати» | македонська |
| licyś «тс.» | нижньолужицька |
| lik «кількість» | польська |
| likъ «рахунок» (півн.) | праслов’янська |
| ličiti «рахувати» | праслов’янська |
| ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним» | праслов’янська |
| лик «лічба, число» | російська |
| личи́ть (ст.) | російська |
| личи́ть (діал.) | російська |
| ли́чити | сербохорватська |
| лȗчӣм «бути подібним» | сербохорватська |
| líčiti «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| lîčīm «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| ličiť (ст.) | словацька |
| líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]» | словацька |
| líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати» | словенська |
| личити «оголошувати» | старослов’янська |
| ли́чити «бути до лиця» | українська |
| líčit «рахувати» | чеська |
| líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]» | чеська |
| ličiť | чеська |
лик «обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах); зовнішній вигляд, видима поверхня чогонебудь»
псл. [likъ] «зовнішній вигляд, обличчя, щока» поряд з lice ‹ *liko «лице»;
зіставляється з прус. laygnan (‹*laiknan) «щока»;
припущення про запозичення з готської мови (гот. leik «тіло» – Vaillant Gr. comp. II І, 238), як і про походження відповідних германських слів з праслов’янської мови (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 213 – 214), недостатньо обґрунтовані;
р. лик «обличчя; його зображення», бр. [лік] «обличчя; риси обличчя», р.-цсл. ликъ, болг. м. лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд», схв. лȗк «постать, форма, фігура; зовнішній вигляд; обличчя», слн. lík «фігура, постать, образ; блиск»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік «обличчя; риси обличчя» | білоруська |
| лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд» | болгарська |
| leik | готська |
| лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд» | македонська |
| likъ «зовнішній вигляд, обличчя, щока» | праслов’янська |
| *liko «лице» | праслов’янська |
| lice | праслов’янська |
| lice | праслов’янська |
| lice | праслов’янська |
| laygnan «щока» (‹*laiknan) | прусська |
| *laiknan | прусська |
| *laiknan | прусська |
| лик «обличчя; його зображення» | російська |
| ликъ | русько-церковнослов’янська |
| лȗк «постать, форма, фігура; зовнішній вигляд; обличчя» | сербохорватська |
| lík «фігура, постать, образ; блиск» | словенська |
лик «зібрання, сонм (ангелів, святих); [натовп, зграя, купа Ж]»
очевидно, запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. ликъ «хор; зібрання», як і болг. лик «хор», схв. лȗк, виводиться з псл. likъ «тс.», яке вважається запозиченням з готської мови;
гот. laiks (пізньоготське liks) «танок», laikan «скакати, стрибати» споріднене з дісл. leikr «гра», двн. leih (leich) «гра, спів», лит. láigyti «носитись, бігати», давньолит. laigo «танцює», дінд. rejate «скаче, трясеться», перс. ālēxtan «стрибати, брикатись», курд. be-lezium «танцюю», līzim «граю», гр. λιγαίνω «голосно проголошую, співаю»;
менш обґрунтоване припущення про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Uhlenbeck 252; Stender-Petersen 38) та про первісну тотожність з лик «лице» (Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
р. лик, ликова́ть, бр. лік (церк.) «сонм», лікава́ць, др. ликъ «зібрання; хор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ликува́ти
«виявляти велику радість; торжествувати»
(кн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік «сонм» (церк.) | білоруська |
| лікава́ць | білоруська |
| лик «хор» | болгарська |
| laiks «танок» (пізньоготське liks) | готська |
| laikan «скакати, стрибати» | готська |
| λιγαίνω «голосно проголошую, співаю» | грецька |
| leih «гра, спів» (leich) | давньоверхньонімецька |
| leich | давньоверхньонімецька |
| leich | давньоверхньонімецька |
| rejate «скаче, трясеться» | давньоіндійська |
| leikr «гра» | давньоісландська |
| ликъ «зібрання; хор» | давньоруська |
| be-lezium «танцюю» | курдська |
| līzim «граю» | курдська |
| láigyti «носитись, бігати» | литовська |
| ālēxtan «стрибати, брикатись» | перська |
| likъ «тс.» | праслов’янська |
| лик | російська |
| ликова́ть | російська |
| лȗк | сербохорватська |
| ликъ «хор; зібрання» | старослов’янська |
| лик «лице» | українська |
| laigo «танцює» | ? |
| liks | ? |
| liks | ? |
| liks | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України