ЛЯЩАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

звучати різко, пронизливо», [ля́савці́] «гра, в якій один гравець, тримаючи руки під долонями другого, намагається їх вихопити і вдарити по руках супротивника» Г, Ж, ляск «ляскання, лящання», [ля́скавица] «дитяча гра» Л, [ляскави́ца] «грім; вид дитячої гри» ЛПол, ля́скіт, ляскотіння, [ляскуо́тка] «дерев’яне брязкальце на шиї худобини» Ник, ляскотня́, ляску́ха «цокотуха», [лясо́та] «хлопання батогом», ляски́й «який лящить; голос ний», ляскотли́вий, ляску́чий «тс.», [ля́ско] «голосно» Ж, виля́скувати «плескаючи, ляскати, утворювати гучні звуки; голосно співати (про птахів)», ви́ляск, ві́дляск «відзвук», ві́длясок «відголосок, луна», [зля́щити] «звести нанівець» Я, [за́ляски] «звуки від удару, хлопання» Я, наля́скати «нахлопати, надавати ляпасів; набазікати», наляща́ти «накричати», [обля́скати] «обляпати», [пеpеля́скати] «перестати хлопати батогом», підля́скувати «ляскати; ляскати в такт», [поляща́ти] «поляскати, (про звук) різко, пронизливо роздаватись якийсь час», приля́скувати «ляскаючи, супроводжувати мелодію, ритм, дію», розля́скатися «почати хлопати», розляща́тися «розкричатися різким голосом»;

псл. les-, l’as- (виг.), leskati, l’askatі, звуконаслідувальні утворення, паралельні до loskati «ляскати», l’apati;

пор. лтс. lęska «ляскуха»;

р. [лясь] «хлоп, стук», ля́скать, [лёскать] «хлопати, тріскати, ляскати батогом», [леща́ть] «хлопати крилами; голосно і без упину говорити; бр. лясь «брязь, хлюп», ля́скаць, ляската́ць, [лешча́ць՛] «голосно сваритися, кричати», др. ляскати «голосно чавкати», п. [leszczeć] «лунати», ч. [l’eškotat’] «стукати зубами», болг. [ла́скам] «штовхати, лупцювати», слн. lȅsk «лясь», leskáti «ляскати, плескати», [lȅsk] «кінець батога»;