ЛЯП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ляп «хлоп, хлюп, шльоп» (виг.)
псл. l’аръ (виг.) «ляп», l’apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати», звуконаслідувальне утворення;
фонетично і семантично близьке лит. làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання), lapénti, lapóti, lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней), нім. láppen «лизати; глитати; хлебтати», гр. λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати», вірм. lap‘em «лизати», алб. l’ар «хлебтати, глитати», фр. laper «хлипати, хлебтати»;
р. ляп, ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи», бр. ляп, ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане», п. [lap], [lapać] «базікати», ч. [l’ápat] «говорити дурниці», слц. [l’apac] «хлюпати» (про дощ), вл. lapać «хлебтати, жадібно глитати», нл. lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти», болг. [ла́пам] «жадібно і похапливо ковтати», [лапа́вица] «дощ або сніг з вітром», [лапа́цам] «базікати», схв. лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ), слн. lápati «базікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ляпати
«забризкати»
виля́пувати
«ляскаючи, бити по чому-небудь; обляпувати; розголошувати таємницю; [викачувати (про тісто) Я]»
вля́патися
«закохатися»
заля́пати
«захлюпати, забризкати»
зля́пати
«зробити неакуратно»
зля́патися
«забризкатися»
ля́па
«густо зварена страва з квашеної капусти, круп і картоплі Me; пліткарка, базікало ВеЗа; пристосування для знищення мух у вигляді шматка шкіри, гуми на ручці Л»
ля́пави́ця
«негода, сльота»
ля́павка
«[тс. МСБГ]; хлопавка (для биття мух)»
ляпа́к
«базікало»
ля́панець
«ляпас; [(мн. ля́панці) вид взуття]»
ляпани́на
«невміло, неохайно виконана робота; [мокра погода Me]»
ляпани́ця
«мокрий сніг»
ля́панка
«снігопад без вітру Л; дитяча гра (того, хто ховається, б’ють долонею по плечу, коли знайдуть) Л»
ля́пання
ля́пас
ляпасова́ти
«бити по щоках, давати ляпаса»
ля́пати
«падати; ударяти, плескаючи; говорити недоречне, нерозумне»
ляпє́нікі
«великі вишиті квіти»
ля́пка
«пляма; [базікання]»
(розм.)
ля́пкати
«хлопати, бити»
ля́пкатися
«возитися з мокрою глиною або чимось подібним»
ляпко́
«базікало»
ля́пнути
ля́пнутися
«упасти»
(розм.)
ляпону́ти
«сильно хлопнути, хлюпнути; з шумом упасти»
ляпоті́ння
ляпоті́ти
ляпо́тня́ва
«сльота, хлопання, хлюпання»
ляпу́н
«чоловік, який любить побалакати»
поля́пас
«ляпас»
поля́пати
«похлопати»
поля́патися
«забризкатися»
розля́патися
«розбазікатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'ар «хлебтати, глитати» | албанська |
| ляп | білоруська |
| ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане» | білоруська |
| ла́пам «жадібно і похапливо ковтати» | болгарська |
| лапа́вица «дощ або сніг з вітром» | болгарська |
| лапа́цам «базікати» | болгарська |
| lapać «хлебтати, жадібно глитати» | верхньолужицька |
| lap'em «лизати» | вірменська |
| λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати» | грецька |
| làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання) | литовська |
| lapénti | литовська |
| lapóti | литовська |
| lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней) | литовська |
| lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти» | нижньолужицька |
| láppen «лизати; глитати; хлебтати» | німецька |
| lap | польська |
| lapać «базікати» | польська |
| l'аръ «ляп» (виг.) | праслов’янська |
| l'apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати» | праслов’янська |
| ляп | російська |
| ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи» | російська |
| лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ) | сербохорватська |
| l'apac «хлюпати» (про дощ) | словацька |
| lápati «базікати» | словенська |
| laper «хлипати, хлебтати» | французька |
| l'ápat «говорити дурниці» | чеська |
гиле́п «бух»
звуконаслідувальне утворення, можливо, результат контамінації вигуків [геге́п] «бух, ляп» (підсилювальної форми від геп «тс.») і ляп «тс.»;
початкове ги- в гиле́п зам. очікуваного *геле́п є природним наслідком його ненаголошеності;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гиле́пнути
«впасти ударившись»
гиле́пнутися
«гепнутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| геге́п «бух, ляп» (підсилювальної форми від геп «тс.») | ? |
| ляп «тс.» | ? |
| гиле́п | ? |
| очікуваного | ? |
льоп «ляп, шльоп» (ппг.)
p . [лёп] «ляп, шльоп», бр. лёпаць;
східнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляп, ля́пати (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зальо́панка
«замазура; нечупара»
зальо́пка
«тс.; забруднена гряззю»
льо́па
«брудна, неохайна людина; базіка; пліткаpка»
льопа́ка
«той, хто любить довго купатися, плавати»
льо́пало
«базіка»
льо́пати
«ляпати, мазати; верзти, базікати Ж, О; бризкати, лити МСБГ»
льо́пи
«плями від розлитої кольорової рідини; мазня»
льопотати
«цокотати»
польопо́тини
«мутна, забруднена рідина, рештки їжі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лёпаць | білоруська |
| лёп «ляп, шльоп» | російська |
| ляп | українська |
| ля́пати (пор.). | українська |
тала́пати «утворювати характерні звуки під час ходіння в розтоптаному або великому взутті; [каламутити воду, хлюпаючись у ній; бруднити чимось рідким]»
пор. ля́пати від вигуку ляп;
звуконаслідувальне утворення, похідне від вигуку тала́п ([таля́п], телеп);
п. [tałapać się] «плескатися, хлюпатись у воді»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зателе́па
зателе́паний
зателе́патися
зателе́пуватий
тала́п
(виг.)
талапани́на
«копирсання в брудній рідині Ме»
таля́п
«талап»
таля́палка
«жінка, яка возиться з якоюсь рідиною; замазура, нехлюя, нечепура»
таля́пало
«чоловік, який возиться з рідиною, розливаючи її; нехлюй, нечепура»
таляпани́на
«заняття, возня з чимось рідким; мазанина, ляпанина»
таля́пати
«тс.»
таля́пи
«помиї»
таляпу́-таляпу́
(вигук для вираження тривалого рівномірного бовтання в рідині)
таляпу́щий
«який любить возитися з рідиною, розливаючи її»
теле́п
теле́пнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tałapać się «плескатися, хлюпатись у воді» | польська |
| ля́пати | українська |
| ляп | українська |
| тала́п ([таля́п], телеп) | українська |
| таля́п | українська |
| телеп | українська |
хряп «вигук на позначення різкого звуку від удару»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до хрьоп;
можливо також, що це результат контамінації вигуків хрясь та ляп;
пов’язувалося з хруп, хру́пати (Горяев Доп. I 54);
р. [хряп], [хря́пать] «бити, ламати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хря́пати
«стукати, вдарятися»
хря́пнутися
«гепнутися»
хряпоті́ти
«деренчати»
хряпува́тий
«розколений»
хряпу́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хряп | російська |
| хря́пать «бити, ламати» | українська |
| хрьоп | ? |
| хрясь | ? |
| ляп | ? |
| хруп | ? |
| хру́пати | ? |
ля́пи «тернослива, Prunus insititia variet. Mak; круглі малі сливи (дрисливці) ВеБ, ВеНЗн» (бот.)
очевидно, похідне утворення від дієслова ля́пати на позначення низькосортних спілих плодів сливи з нетривкою м’якоттю;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ля́пати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України