ЛЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

лю (вигук для відгону свиней)

очевидно, давнє утворення афективного походження;
пор. також лит. liu-liu-liu-liu (вигук, яким підкликають гусят);
р. улюлю́ (мисливський крик при цькуванні собаками), п. lu (вигук при раптовому ударі або киданні чогось; вигук для заохочення до виконання якоїсь дії), lu-lu-lu (вигук, яким підкликають індиків), каш. [lu-lu] (вигук, яким підкликають гусей), ч. lulu (вигук, яким заохочують дітей мочитися);
Фонетичні та словотвірні варіанти

улюлю́ (крик мисливців при цькуванні звіра собаками; глумливий вигук)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lu-lu (вигук, яким підкликають гусей) кашубський
liu-liu-liu-liu (вигук, яким підкликають гусят) литовська
lu (вигук при раптовому ударі або киданні чогось; вигук для заохочення до виконання якоїсь дії), lu-lu-lu (вигук, яким підкликають індиків) польська
lu-lu-lu польська
улюлю́ (мисливський крик при цькуванні собаками) російська
lulu (вигук, яким заохочують дітей мочитися) чеська

алю́ (вигук, яким відганяють свиней Г; для підкликання телят ВеБ)

складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вживаного в минулому для підкликання худоби;
n. [alu, alusie] (вигук для підкликання свиней);
Фонетичні та словотвірні варіанти

алю́ськи (вигук для підкликання телят)
алю́шки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
а ?
лю ?
alu (вигук для підкликання свиней) ?
alusie (вигук для підкликання свиней) ?

улю́ (вигук для відганяння свиней та індиків)

пов’язане з лю (вигук для відгону свиней);
Фонетичні та словотвірні варіанти

улю́кать «кричати улю! на свиней та індиків»
улюлю «крик мисливців при цькуванні звіра собаками; глумливий вигук»
улюлю́кання
улюлю́кати «нацьковувати собак на звіра, кричати улюлю́»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю (вигук для відгону свиней) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України