ЛУЩИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лущ «костогриз, Coccothraustes coccothraustes L.» (орн.)
пор. літературну назву птаха костогри́з, а також [горохої́д, вишня́р, черешня́р, грудодзьо́б, кіста́р], нім. Kirschkernbeißer «тс.»;
назви пояснюються тим, що птах живиться насінням дерев, соняшника, буковими горішками, кісточками плодів, розлузуючи їх своїм сильним масивним дзьобом;
похідні утворення від лу́щити;
п. łuszczaki (мн.) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лущак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Kirschkernbeißer «тс.» | німецька |
| łuszczaki «тс.» (мн.) | польська |
| костогри́з | українська |
| горохої́д | українська |
| вишня́р | українська |
| черешня́р | українська |
| грудодзьо́б | українська |
| кіста́р | українська |
| лу́щити | українська |
о́лущ «вид поліпів, Prymnoa» (зоол.)
похідне утворення від лу́щити, луска́;
можливо, часткова калька нім. Schuppenkoralle (Schuppe «луска»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schuppenkoralle | німецька |
| лу́щити | ? |
| луска́ | ? |
луска́ «тверде, покриття шкіри риби; лузга; [лупа МСБГ ; дуже дрібна риба Бі]»
балтосл. *lauskā «відокремлення, відривання; те, що відокремлюється» ‹ іє. *leu- «відокремлювати» з детермінантом -sk-;
з іншими детермінантами цей корінь виступає в укр. лупи́ти, лузга́, лу́спа́, лу́ста;
висловлювалось припущення про походження слов’янського кореня lusk- з *lup-sk- (Machek ESJČ 344–345);
псл. luska «луска, оболонка», luskati, lusčiti;
споріднене з лтс. laûska «уламок, тріска; шкаралупа, щось зламане», laûskas «лупа», лит. luskà «лахміття», lusnà «луска, шкірка, лушпина»;
р. бр. луска́, р.-цсл. луска, п. вл. łuska «луска», ч. luska «стручок; [лушпина]», схв. љy̏ска «лусочка, луска, лушпина, оболонка, шкаралупа; [яйце]», слн. lúska «луска, оболонка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безлу́ский
«який не має луски»
лу́ска
«рябина на воді від швидкої течії»
луска́вик
«авдюшка, Nemachilus barbatulus L.»
(іхт.)
лу́сканець
«спілий горіх, що сам вилущується з шкаралупи»
лу́скати
«лузати, лущити»
луска́тий
лу́скатися
луска́ті
(підклас плазунів)
луска́ч
«щипці для роздавлювання горіхів»
луско́ватий
«вкритий лускою МСБГ; засмічений, брудний (про вовну) Дон. УжДУ»«зітканий узором у вигляді луски»
луско́виця
«засмічена, брудна вовна»
лу́сочка
лущ
«луска»
луща́к
(те саме, що лу́сканець)
лу́щений
лу́щик
«тс.»
лущи́льний
лущи́льник
лу́щина
«лушпина; віспина»
лу́щити
лущи́ця
(зменш. до луска́)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *lauskā «відокремлення, відривання; те, що відокремлюється» | балтослов’янська |
| луска́ | білоруська |
| łuska «луска» | верхньолужицька |
| *leu- «відокремлювати» | індоєвропейська |
| -sk- | індоєвропейська |
| *lup-sk- | індоєвропейська |
| laûska «уламок, тріска; шкаралупа, щось зламане» | латиська |
| laûskas «лупа» | латиська |
| luskà «лахміття» | литовська |
| lusnà «луска, шкірка, лушпина» | литовська |
| łuska «луска» | польська |
| luska «луска, оболонка» | праслов’янська |
| luskati | праслов’янська |
| lusčiti | праслов’янська |
| луска́ | російська |
| луска | русько-церковнослов’янська |
| љy̏ска «лусочка, луска, лушпина, оболонка, шкаралупа; [яйце]» | сербохорватська |
| lúska «луска, оболонка» | словенська |
| лупи́ти | українська |
| лузга́ | українська |
| лу́спа́ | українська |
| лу́ста | українська |
| luska «стручок; [лушпина]» | чеська |
| lusk- | ? |
трущити «лущити»
результат контамінації дієслів трощи́ти, [тру́скати] «тріщати, хрустіти» і лу́щити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трощи́ти | українська |
| тру́скати «тріщати, хрустіти» | українська |
| лу́щити | українська |
шкаралу́ща «шкаралупа»
східнослов’янський новотвір із компонентів шкара-, пов’язаного зі ско́ра «шкіра, шкура», і лу́щити «знімати луску»;
др. скоролуща «шкаралуща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скаралу́ща
шкаляру́ща
шкаралу́щина
«тс.»
шкаралу́щник
«рід черепашки (Testacella)»
(зоол.)
шкаралю́ща
«шкаралуща»
шкаралю́щина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скоролуща «шкаралуща» | давньоруська |
| шкара- | українська |
| ско́ра «шкіра, шкура» | українська |
| лу́щити «знімати луску» | українська |
лущ «дзвінець, півнячий гребінь, Rhinanthus crista galli L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, книжне запозичення з польської мови, де пов’язується з дієсловом łuszczyć «лущити»;
назва могла бути зумовлена тим, що розтріскування достиглої коробочки з насінням рослини супроводжується специфічними звуками, лусканням;
пор. інші назви дзвінця [бренчка, гремок, громки], мотивовані дієсловами на позначення звучання;
п. łuszcz, а також слн. lûšč «петрів хрест, Lathraea squamarla L.» виводяться також з псл. *luščь «луска; рослина, вкрита лусками» (Sławski V 364), що вірно для словенської назви (пор. укр. [лусківник] «петрів хрест» з тією ж мотивацією), але семантично непереконливо щодо назви дзвінця, на якому немає лусок;
п. ст. і діал. łuszcz «дзвінець», слн. [lusnič] «дзвінець малий, Rhinanthus minor L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| łuszczyć «лущити» | польська |
| łuszcz | польська |
| łuszcz «дзвінець» (ст.) | польська |
| łuszcz «дзвінець» (діал.) | польська |
| *luščь «луска; рослина, вкрита лусками» | праслов’янська |
| lûšč «петрів хрест, Lathraea squamarla L.» | словенська |
| lusnič «дзвінець малий, Rhinanthus minor L.» | словенська |
| бренчка | українська |
| гремок | українська |
| громки | українська |
| гремок | українська |
| громки | українська |
| лусківник | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України