ЛУЧИН — ЕТИМОЛОГІЯ

бірюза́

запозичення з турецької або половецької мови;
тур. ріruzä, firuze, полов. näpÿsä походять від перс. pīrūzä «тс.», яке зводиться до ав. *paitiraōčah, утвореного з префікса раіti «назад, знову, проти, з-» і основи дієприкметника raočant- «блискучий», від дієслова raok «блищати, сяяти», спорідненого з дінд. rṓcate «блищить, сяє», rōkáḥ «світло», лат. lūceo «сяю», псл. lučь (‹*Іоučь), укр. лучи́на;
р. бирюза́, ст. берюза, бр. біруза́, схв. пѝрӯз;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*paitiraōčah авестійська
біруза́ білоруська
rṓcate «блищить, сяє» давньоіндійська
lūceo «сяю» латинська
pīrūzä «тс.» перська
näpÿsä половецька
lučь (‹*Іоučь) праслов’янська
бирюза́ російська
п сербохорватська
ріruzä турецька
лучи́на українська
firuze ?
raočant- «блискучий» ?
raok «блищати, сяяти» ?
rōkáḥ «світло» ?
берюза ?

Лукі́й (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Λούκιος) запозичено з латинської мови;
лат. Lucius є похідним від lux (род. в. lucis) «світло», спорідненим з гр. λευκός «блискучий, білий», двн. днн. lioht «світлий, світло», псл. lučь «лучина», укр. лучи́на;
р. Луки́й, Луки́я, бр. Лукі́й, п. Lucyusz, Łucja, ч. Lucius, Lucie, Lucka, слц. Lucia, вл. Lucija, болг. Лукий, м. Лукие, схв. Лỳциja, стсл. Лоукий;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Лукїй «от свѣтлости» (1627)
Лукі́я (жіноче ім’я)
Лу́цька
Лу́ця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Лукі́й білоруська
Лукий болгарська
Lucija верхньолужицька
Λούκιος грецька
Λούκιος грецька
λευκός «блискучий, білий» грецька
lioht «світлий, світло» давньоверхньонімецька
lioht «світлий, світло» давньонижньонімецька
Lucius «світло» (род. в. lucis) латинська
lux латинська
lucis латинська
Лукие македонська
Lucyusz польська
Łucja польська
Łucja польська
Łucja польська
lučь «лучина» праслов’янська
Луки́й російська
Луки́я російська
Лỳциja сербохорватська
Lucia словацька
Лоукий старослов’янська
лучи́на українська
Lucius чеська
Lucie чеська
Lucka чеська
Lucie чеська
Lucka чеська
Lucie чеська
Lucka чеська

луч «промінь»

іє. *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий»;
зіставляється з дінд. rocíḥ «світло, блиск», rócate «світить, блищить», гот. liuhaþ «світло», двн. lioht, нвн. Licht, дангл. lieg, дісл. leygr «тс.», англ. light «світло, світлий», лат. lūx «світло, блиск», лит. laũkas «тварина з білою плямою на лобі», вірм. lois, кімр. llug «блиск», прус. luckis «поліно», гр. λευκός «світлий, блискучий», тох. A luk- «світити», хет. luk(k)«тс.», псл. luna, укр. луна́;
псл. lučь, luča, «світло», lučina «лучина», lučivo «тс.»;
р. луч, лучи́на, бр. [луч, лучына], др. лучина, п. [łuczyna] (з р.), łuczywo «скіпка, лучина», ч. louč «соснова тріска», [lučivo] «лучина», слц. lúč «промінь, лучина», [lučina] «лучина», lučivo, вл. łučwo, нл. łucywo «тс.», болг. [луч] (заст.) «промінь», [луча́] (заст.) «промінь, світло», лъч «промінь», м. лач «світло, промінь», схв. [лу̑ч] (заст.) «лучина; смолоскип», [лýч] «смолиста тріска; світло; сосна», слн. lúč «світло; тріска; лучина», стсл. лоуча «промінь», цсл. лɤчь «світло; блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

луча́ «промінь сонця»
лучеве́ць «променистий камінь»
лучи́на «тріска (у т. ч. як джерело світла); [смолиста сосна Ник]»
лучи́ніть «оббивати дранкою стіни хати»
лучи́нник «підставка для лучини»
лучи́стий «сяючий, променистий»
лучни́к «лучина Л; труба для виведення диму при освітленні хати лучиною»
лучни́ця «смолисте дерево; смолоскип»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
light «світло, світлий» англійська
луч білоруська
лучына білоруська
луч «промінь» (заст.) болгарська
луча́ «промінь, світло» (заст.) болгарська
лъч «промінь» болгарська
łučwo верхньолужицька
lois вірменська
liuhaþ «світло» готська
λευκός «світлий, блискучий» грецька
lieg давньоанглійська
lioht давньоверхньонімецька
rocíḥ «світло, блиск» давньоіндійська
rócate «світить, блищить» давньоіндійська
leygr «тс.» давньоісландська
лучина давньоруська
*leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий» індоєвропейська
llug «блиск» кімрська
lūx «світло, блиск» латинська
laũkas «тварина з білою плямою на лобі» литовська
лач «світло, промінь» македонська
łucywo «тс.» нижньолужицька
Licht нововерхньонімецька
łuczyna «скіпка, лучина»р.), łuczywo польська
łuczywo польська
luna праслов’янська
lučь праслов’янська
luča праслов’янська
lučina «лучина» праслов’янська
lučivo «тс.» праслов’янська
luckis «поліно» прусська
луч російська
лучи́на російська
лу̑ч «лучина; смолоскип» (заст.) сербохорватська
лýч «смолиста тріска; світло; сосна» сербохорватська
lúč «промінь, лучина» словацька
lučina «лучина» словацька
lučivo «лучина» словацька
lúč «світло; тріска; лучина» словенська
лоуча «промінь» старослов’янська
luk- «світити» тохарська А
луна́ українська
luk(k) «тс.» хетська
лɤчь «світло; блиск» церковнослов’янська
louč «соснова тріска» чеська
lučivo «лучина» чеська

лучинник «дивина, ведмеже вухо, Verbascum thapsus L.» (бот.)

похідне утворення від лучи́на «довга тонка тріска як джерело світла»;
назва могла бути мотивована або фізичними властивостями рослини, що має високе прямостояче стебло і яскраві жовті квіти, які ніби світяться, особливо у темряві (пор. інші семантично подібні назви цієї рослини: укр. царська свічка, свічі, схв. свuјећњак, свuћарица, краљевска свuћа, слн. [svečnik], a також нім. Königskerze), або застосуванням рослини у побуті, аналогічним до лучини (у греків, напр., товсте повстисте листя дивини використовували як гноти для ламп);
пор. ще р. [лампадочник] «дивина чорна, Verbascum nigrum L.»;
р. [лучи́нник], слн. lúčnik, lúčnica «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Königskerze німецька
лампадочник «дивина чорна, Verbascum nigrum L.» російська
свuјећњак сербохорватська
свuћарица сербохорватська
краљевска свuћа сербохорватська
svečnik словенська
lúčnik «тс.» словенська
lúčnica «тс.» словенська
лучи́на «довга тонка тріска як джерело світла» українська
царська свічка українська
свічі українська
лучи́нник ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України