ЛУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лут «лико з липи; лико з лози Л; молода липа Л; прут, хлист Ж»
псл. [*lǫtъ] «лико; молода липа, з якої знімають кору», можливо, також [*lǫta] «тс.»;
споріднене з двн. linta «липа», дісл. дангл. lind, нвн. Linde «тс.», [lind] «лико», лит. lentà «дошка» (первісне «дошка з липи»), лат. lentus «гнучкий, міцний, упертий; липкий; повільний, лінивий», дат. lind «гнучкий, м’який, лагідний», двн. lind(i) «м’який, ніжний, лагідний», дінд. latá «ліана»;
іє. *lento- «гнучкий»;
р. [лут] «лико, кора липи; обідрана липа, липова палка без кори», [луть] «тс.», [лута́] «липа», бр. [лут] «молода липа або гілка липи, з якої знімають кору з ликом; кора, лико з липи», [лу́цце] «молоді гілки липи; лико з молодих лип», др. лутовянъ «ликовий», п. łęt «стебла, бадилля картоплі», [łąt] «кий, палка», łątka «гілка верби», [łut] «кора молодої липи, з якої плетуть взуття)» (з р. чи бр.), ч. [lut] «лико»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лу́тє́
«тс.»
лути́вки
«рівний, не сучкуватий ліс»
лути́на
«лико; батіг, різка; лико на решето О»
лути́ці
«рівний, не сучкуватий ліс»
лу́тиця
«довга неколена жердина в огорожі; верхня частина ярма О; заболонь Ник; серцевина дерева Ник»
лути́човатий
«рівний, не сучкуватий»
(ліс)
луто́вий
«ликовий»
луто́к
«молоде липове дерево; лико молодої липи; липовий поясок Л»
луття́
«гілки лози, липова кора на постоли, лико»
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лут «молода липа або гілка липи, з якої знімають кору з ликом; кора, лико з липи» | білоруська |
лу́цце «молоді гілки липи; лико з молодих лип» | білоруська |
lind | давньоанглійська |
linta «липа» | давньоверхньонімецька |
lind(i) «м’який, ніжний, лагідний» | давньоверхньонімецька |
latá «ліана» | давньоіндійська |
lind | давньоісландська |
лутовянъ «ликовий» | давньоруська |
lind «гнучкий, м’який, лагідний» | датська |
*lento- «гнучкий» | індоєвропейська |
lentus «гнучкий, міцний, упертий; липкий; повільний, лінивий» | латинська |
lentà «дошка» (первісне «дошка з липи») | литовська |
Linde «тс.» | нововерхньонімецька |
lind «лико» | нововерхньонімецька |
łęt «стебла, бадилля картоплі» | польська |
łąt «кий, палка»«гілка верби» | польська |
łątka «кий, палка»«гілка верби» | польська |
łut «кора молодої липи, з якої плетуть взуття)» (з р. чи бр.) | польська |
*lǫtъ «лико; молода липа, з якої знімають кору» | праслов’янська |
*lǫta «тс.» | праслов’янська |
лут «лико, кора липи; обідрана липа, липова палка без кори» | російська |
луть «тс.» | російська |
лута́ «липа» | російська |
lut «лико» | чеська |
лут «лот, давня одиниця ваги, 1/32 частина фунта»
запозичення з польської мови;
п. заст. łut, ст. łot, lót, як і укр. р. бр. болг. діал. лот, ч. lot, слц., нл. lót, вл. lut, схв. ст. lȍt, слн. заст. lót «тс.», походить від свн. lōt «свинець; сплав для паяння; міра ваги, відлита з свинцю»;
бр. [лут] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лот | білоруська |
лут «тс.» | білоруська |
лот (діал) | болгарська |
lut | верхньолужицька |
lót | нижньолужицька |
łut (заст.) | польська |
łot (ст.) | польська |
lót (ст.) | польська |
лот | російська |
lȍt (ст.) | сербохорватська |
lōt «свинець; сплав для паяння; міра ваги, відлита з свинцю» | середньоверхньнімецька |
lót | словацька |
lót «тс.» (заст.) | словенська |
лот | українська |
lot | чеська |
лути́га «трава родини лободових, Atriplex L.» (бот.)
можливо, пов’язане з бр. [лодыга] «стебло трубчатої рослини», п. łodyga «стебло» або з п. [łocyga] «латук дикий, Lactuca scariola L.», [łocyha, łocyka], ч. locika «тс.»;
могло зазнати зближення з [лут] «лико з липи» (щодо паралелізму лут-/лод- пор. р. [лоды́га] «лутка, підвіконня»);
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луцига
«лутига садова, A. hortensis L.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лодыга «стебло трубчатої рослини» | білоруська |
łodyga «стебло» | польська |
łocyga «латук дикий, Lactuca scariola L.» | польська |
łocyha | польська |
łocyka | польська |
лоды́га | російська |
лут «лико з липи» (щодо паралелізму лут-/лод- пор. р. [лоды́га] «лутка, підвіконня») | українська |
лут-лод- | українська |
locika «тс.» | чеська |
лути́ця «сосна, Pinus silvestris L.» (бот.)
неясне;
можливо, пов’язане з лут «лико»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лут «лико» | українська |
лю́тий «хижий, злий; жорстокий, суворий»
псл. ljutъ «грізний, суворий, жорстокий, дикий; гострий, пекучий» (про диких звірів, отруйних змій, сильний мороз, вогонь, негоду та ін.);
єдиної етимології не має;
зіставлялося з кімр. llid (*lūto-) «гнів, шал» (Bern. I 759–760; Младенов 284; Pokorny 691), з тох. lyutār «дуже, занадто» (з суфіксом порівняльного ступеня -(t)ero-, Fraenkel IF 50, 14–15;
Bern. I 760), з лит. lutis (liútis) «буря» (Младенов 284; Bern. IF 10, 153), припускалася спорідненість з нім. Wild «дикий» з переходом іє. *velto › *leuto (Machek ESJČ 337; ZfSlPh 24/1, 116), а також можливість запозичення пракельт. *luto- «гнів» (Lehr-Spławiński RSl 18, 6);
пов’язувалося з гр. λύσσα «біс; шал, скаженість» (Fick І 541; Младенов 284), припускалася можливість зв’язку з нім. liederlich «розпусний», лат. lubido «пристрасть», псл. ljubiti «любити» (Младенов 284), з лит. laũns «злий, поганий» (Endzelin BB 27, 191);
реконструюється іє. *lēut-/lūt- «лютий» (Pokorny 691), *leu- «відрізувати, відокремлювати» (Петлева Этимология 1979, 42–50);
р. лю́тый «суворий, жорстокий; тяжкий; охочий до чогось», [люто́й] «прудкий, відважний, сильний», бр. лю́ты «суворий, жорстокий, розгніваний; дуже сильний», др. лютыи «жорстокий, дикий, злий», п. luty «холодний, морозний; суворий, жорстокий, дикий», ч. lítý «дикий, розлючений», ст. l’úty «дикий, кровожерний, жорстокий, гострий; раптовий», слц. l’úty «суворий, жорстокий, злий», нл. luto «прикро, боляче», болг. лют «жорстокий; поривчастий, тяжкий; гострий, пекучий; отруйний; [кислий]», м. лут «злий, жорстокий, суворий; пекучий», схв. љу̑т «гострий, пекучий; [кислий]; дикий, жорстокий, тяжкий; твердий; ламкий», слн. ljút «жорстокий, злий, дикий; гострий, пекучий», стсл. лютъ «дикий, жорстокий, трудний; раптовий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відлютува́ти
«перестати лютувати, [перезли́тися]»
влю́титися
«розсердитися, спалахнути гнівом»
залю́тий
«лютий»
залютува́ти
«стати лютим, розбушуватися»
залютува́тися
«розлютитися»
запрелю́тий
«дуже злий»
злюті́ти
«стати лютим»
злютува́тися
«тс.»
лю́ти́ти
«сердити, злити»
лю́ти́тися
«сердитися; бути дуже сильним (про мороз, негоду)»
люті́ти
«ставати лютим; лютитися»
люті́шати
лю́тно
«морозно з холодним вітром; холодно О, МСБГ; cердито, люто МСБГ»
лютова́ти
«злити, сердити»
лю́тощі
«почуття роздратування, злості, гніву»
лютува́ти
«виявляти злість, сердитися; виявлятися з надзвичайною силою (про мороз, негоду»
лютува́тися
«тс.»
лють
«тс.; лютування; холод; [дріж від холоду Пі]»
олюти́тися
«розлютуватися»
пра́лютий
«дуже злий»
прелю́тий
«тс.»
розлюти́ти
розлюті́лий
розлютува́ти
розлю́чений
розлю́чувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лю́ты «суворий, жорстокий, розгніваний; дуже сильний» | білоруська |
лют «жорстокий; поривчастий, тяжкий; гострий, пекучий; отруйний; [кислий]» | болгарська |
λύσσα «біс; шал, скаженість» | грецька |
лютыи «жорстокий, дикий, злий» | давньоруська |
*velto | індоєвропейська |
*leuto | індоєвропейська |
*leu- «відрізувати, відокремлювати» | індоєвропейська |
llid «гнів, шал» (*lūto-)(Bern. I 759--760; Младенов 284; Pokorny 691) | кімрська |
*lūto- | кімрська |
lubido «пристрасть» | латинська |
lutis «буря» (liútis)(Младенов 284; Bern. IF 10, 153) | литовська |
liútis | литовська |
laũns «злий, поганий» | литовська |
лут «злий, жорстокий, суворий; пекучий» | македонська |
luto «прикро, боляче» | нижньолужицька |
Wild «дикий» | німецька |
liederlich «розпусний» | німецька |
luty «холодний, морозний; суворий, жорстокий, дикий» | польська |
*luto- «гнів» | пракельтська |
ljutъ «грізний, суворий, жорстокий, дикий; гострий, пекучий» (про диких звірів, отруйних змій, сильний мороз, вогонь, негоду та ін.) | праслов’янська |
ljubiti «любити» | праслов’янська |
лю́тый «суворий, жорстокий; тяжкий; охочий до чогось» | російська |
люто́й «прудкий, відважний, сильний» | російська |
љу̑т «гострий, пекучий; [кислий]; дикий, жорстокий, тяжкий; твердий; ламкий» | сербохорватська |
l'úty «суворий, жорстокий, злий» | словацька |
ljút «жорстокий, злий, дикий; гострий, пекучий» | словенська |
лютъ «дикий, жорстокий, трудний; раптовий» | старослов’янська |
lyutār «дуже, занадто» (з суфіксом порівняльного ступеня -(t) | тохарська А |
-(t)ero- | тохарська А |
lítý «дикий, розлючений» | чеська |
l'úty «дикий, кровожерний, жорстокий, гострий; раптовий» (ст.) | чеська |
*lēut-/lūt- «лютий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України